Юрій Луценко став Генеральним прокурором України 12 травня 2016 року, повідомляє Інформатор, – передає Корупція.Інфо
Президент Петро Порошенко підписав ухвалений закон, який дозволяє обіймати посаду Генпрокурора особі без юридичної освіти, а через кілька годин підписаний закон опублікували у спецвипуску газети Верховної Ради «Голос України».
Близько 6-ї вечора після запитань до кандидата на посаду парламент віддав 264 голоси, призначивши Юрія Луценка Генеральним прокурором України.
«Ми не маємо можливості далі чекати», – наголошував Порошенко з трибуни парламенту, подаючи до розгляду кандидатуру Юрія Луценка на цю посаду.
За словами самого Луценка, він став очільником ГПУ, бо «суспільство вимагає закону і справедливості»: «Закону, який має бути однаковим для всіх. Той, хто вчинив злочин, має відповісти, і байдуже якого кольору в нього партійний квиток».
Однак, сам Юрій Луценко має вдосталь скелетів у шафі й провин, які досі залишаються непокараними: і невиконані обіцянки, і переслідування націоналістів, і злочини членів родини.
Слово і діло
На початку роботи Луценко заявляв, що реформує прокуратуру і справу Януковича передасть до суду до кінця того ж (тобто 2016- го). Також Генпрокурор обіцяв, що піде з посади максимум через півтора року – цього строку йому, мовляв, вистачить на те, щоби впровадити кардинальні зміни в роботу системи й довести до кінця найрезонансніші розслідування.
Як підрахувало видання «Слово і Діло» із 43-х обіцянок Юрія Луценка за рік виконані лише 5, тобто 12%. 21 обіцянка глави ГПУ поки має статус «у процесі виконання», 17 – провалені.
У трійці найбільш важливих невиконаних зобов’язань – висновки у кримінальних провадженнях за фактами розкрадання майна ЗСУ вищим військовим керівництвом країни; звернення в Раду з метою притягнення до відповідальності низки народних депутатів, підозрюваних у державній зраді; розслідування за 6 місяців (тобто до кінця 2016 року) подій під Іловайськом.
Таємні переговори з парламентарями
Журналісти програми “Схеми” протягом кількох місяців фіксували секретні візити народних депутатів від фракції “Блоку Порошенка”, голови ДФС Романа Насірова та прокурорів з групи “Лисі птахи” до Генеральної прокуратури.
Так, 2 березня 2017 року, поки НАБУ і САП проводили обшуки у Державній фіскальній службі, її очільник Роман Насіров опинився у відомчій лікарні «Феофанія».
За день до його затримання знімальна група програми зафіксувала «Лексус», яким користується голова ДФС, коли той виїжджав із території Генеральної прокуратури.
9 лютого 2017 року до Генеральної прокуратури під’їхав «БМВ» сьомої серії, зачекав близько 10 хвилин, відтак з нього вийшов колишній старший прокурор відділу прокуратури Києва, член прокурорської групи “Лисі птахи” Сергій Лисенко.
Лисенка ж декілька разів знімали разом із народним депутатом Олександром Грановським.
Ввечері 23 березня 2017 року знімальна група помітила у дворі навпроти ГПУ «Мерседес», який супроводжував автомобіль із Грановським. Охорона відчинила внутрішні ворота Генпрокуратури, і за кілька хвилин її територію залишив кортеж Генпрокурора. За 10 хвилин ворота відчинилися знову, і виїхав автомобіль, яким користується Грановський.
Близький соратник депутата Грановського, депутат та друг президента Ігор Кононенко також відвідував ГПУ. Його авто двічі зняли біля відомства Юрія Луценка.
29 вересня 2016 року біля ГПУ зафіксували автомобіль, яким користується народний депутат від «Блоку Петра Порошенка» Олександр Третьяков. 17 лютого 2017 року цього політика теж зняли біля будівлі Гепрокуратури, однак на іншому авто.
Народний депутат від «Блоку Порошенка» Богдан Дубневич також був на прийомі у Юрія Луценка.
Серед інших політиків, чиї візити до Генпрокуратури зняли журналісти – Арсеній Яценюк, депутат від «Народного фронту» Андрій Іванчук, депутат від «БП» Руслан Сольвар, депутат від групи «Воля народу» Степан Івахів, екс-голова Адміністрації президента Борис Ложкін, голова Запорізької ОДА Костянтин Бриль.
Переслідування учасників акцій “Україна без Кучми”
9 березня 2001 року відбувся фінальний акт протестної акції “Україна без Кучми” (“УБК”). Внаслідок спровокованих бійок біля пам’ятника Шевченку і на Банковій, було затримано сотні активістів, майже два десятки заарештовано та засуджено на строк від 2 до 5 років позбавлення волі, серед яких були і члени УНА-УНСО.
У тому ж році Юрій Луценко, чинний Генеральний прокурор України, давав обвинувальні свідчення у “справі 9 березня”.
Внаслідок цього за грати потрапило майже 2 десятки людей.
Так, до в’язниці потрапили політв’язні режиму президента України Леоніда Кучми (1994-2005 роки): Микола Карпюк, Руслан Зайченко, Андрій Шкіль, Ігор Мазур, Микола та Григорій Ляховичі та ще 14 УНСовців.
Багатьох із них захищав громадський діяч та адвокат Андрій Мамалига.
У коментарі правник підтвердив факт причетності чинного Генпрокурора до зазначених судово-політичних процесів.
“В основу вироку в “справі 9 березня” лягли обвинувальні свідчення саме Юрія Луценка. За 16 років, перебуваючи на посаді міністра МВС, а пізніше й Генпрокурора, він нічого не зробив, аби виправити власну помилку.
Завдяки його розумінню “закону та справедливості” СБУ та ГПУ запроторили за ґрати невинних людей.
Справу не переглядали до сьогодні: жодного кримінального провадження проти суддів, прокурорів та слідчих СБУ, які фальсифікували матеріали, не відкрито.
На жаль, Європейський суд з прав людини виніс вирок лише у 2015 році. У рішенні визнали лише той факт, що український суд не дотримався 6 статті конвенції, тобто права підозрюваних на справедливий суд.
У 2005 році я подавав у заяву про перегляд обвинувальних вироків. Після перемоги Помаранчевої Революції, ГПУ в особі тодішнього Генерального прокурора погодилася з моїм зверненням, але Верховний суд так і не скасував ті ганебні вироки.
Одним з юридичних виходів із цієї ситуації може стати індивідуальна амністія (за аналогією постанови Верховної Ради у 2014 році). Я вважаю, що було б справедливим, аби парламент реабілітував цих хлопців, щоправда, п’ятьох – посмертно.
Луценко ж у цій справі давав саме обвинувальні свідчення. Чи були вони правдивими? Особисто я вважаю – ні.
Не можна не звернути увагу й на те, що заступником у Луценка наразі працює кучмівський прокурор Юрій Столярчук, який продовжує репресувати патріотів України.
Звичайно, якщо чинний Генпрокурор тоді брехав, то його треба притягнути до відповідальності. Було б максимально доречно, аби Юрій Віталійович все-таки підняв цю справу, посприяв її перегляду і спростував або підтвердив усе, що я зараз говорю”, – заявив адвокат.
У 2005 році, до тодішнього міністра МВС Юрія Луценка надсилали звернення з вимогою провести у цій справі внутрішнє розслідування, з доступом до матеріалів представникам ЗМІ й громадськості.
“Для цього йому потрібно було лише видати відповідне розпорядження, але міністр відмовлявся давати навіть коментарі. З часом Луценку, як міністру, приходило з десяток депутатських звернень із такою ж вимогою, але на них надсилалися лише відписки”, – додав Мамалига.
Забуті жертви у справі про смертельне ДТП за участі сина Генпрокурора
9 лютого 2015 року син Юрія Луценка Олександр потрапив у ДТП, у результаті якого загинув 26-тирічний співробітник МВС Петро Левчук. У столичному районі Нивки його Volkswagen Touareg на великій швидкості зустрівся лоб у лоб із “Ланосом”.
“Син трохи здав вліво, тому удар прийшовся на порожнє пасажирське сидіння. У нього незначні пошкодження ніг, але далі подушка безпеки його врятувала”, – сказав тоді ще лідер фракції “Блоку Петра Порошенка” Луценко.
Справу про ДТП за участю сина Генпрокурора Олександра Луценка закрили тоді ж, у 2015 році. Розслідуванням кримінальної справи за фактом ДТП (частина 2 статті 286 ККУ) займалися прокуратура Києва: у результаті розслідування винним у аварії визнали 27-мирічного сержанта міліції Шевченківського райуправління міліції Петра Левчука.
Сина тодішнього очільника “Блоку Порошенка” Юрія Луценка Олександра повністю виправдали.
У загиблого міліціонера залишилася дружина та 4-х річний син. Родина мешкала у службовому гуртожитку на вулиці Теліги, 43-А, пізніше дружина з сином, як свідчили деякі ЗМІ, переїхала у рідне місто. Юрій та Олександр Луценки обіцяли зустрітися із дружиною Левчука, проте свідчень про таку зустріч у медіа не з’явилися.
Частина журналістів-розслідувачів ще у 2015 році заявили, що справу закрили за вказівкою впливового батька. Юрій Луценко міг оплатити зникнення відеозапису з місця аварії, закриття справи у Шевченківському РУВС та мовчання ряду ЗМІ. Ще у лютому 2015 року у коментарі виданню “Вєсті” колеги Левчука заявили: не вірять, що винен Петро.
“За даними наших хлопців, які виїжджали на місце події, винен саме позашляховик Луценка. По-перше, він їхав на шаленій швидкості, а по-друге, саме він перетнув подвійну смугу”, – розповів колега міліціонера-водія.
Бездомний мільйонер
За 2016 рік Юрій Луценко задекларував 1 мільйон 408 тисяч 546 гривень доходу.
51 тисячу гривень доходу чинний Генпрокурор одержав як депутат Верховної Ради. Ще він отримав від парламенту 5 тисяч гривень на відрядження і 37 тисяч гривень як компенсацію за ведення депутатської діяльності.
Як Генпрокурор Юрій Луценко отримав 362 тисяч гривень зарплати, а ще 87 тисяч гривень – на відрядження.
Крім того, він отримав 733 тисяч гривень від відчуження майна своєму братові – Сергію Луценку, а також 132,6 тисяч гривень в якості подарунка від свого сина – Олександра. Таку ж суму Олександр подарував і Ірині Луценко, і сам собі. Окрім того, син подарував ще 97 тисяч гривень Ірині Луценко.
У Луценка також немає власного автомобіля і житла – в його користуванні тільки службова Toyota Camry. При цьому у його дружини є два автомобілі – Mercedes-Benz GL 500 2014 року випуску, а також Toyota Land Cruiser 2010 року випуску (в угоні).
На рахунку в “Укрексімбанку” у генпрокурора 796 тисяч гривень, 4,7 тисяч доларів і 1 євро, при цьому готівкою він зберігає 130 тисяч гривень.
У його дружини Ірини Луценко готівкою є 195 тисяч гривень, 60 тисяч євро, 300 тисяч доларів. На банківських рахунках у неї 842 тисячі гривень, 2 тисячі доларів і 1,2 тисячі євро в “Укрексімбанку”. 1,6 мільйонів гривень вона зберігає у банку “Столичний”.
До того ж, родина задекларувала колекцію книг, жіночу сумку Dior, картини сучасних українських художників, годинник Ulysse Nardin в сталевому корпусі, жіночий годинник Breguet, ювелірний набір з дорогоцінного металу та коштовного каміння (сережки та каблучка), жіноче пальто з хутра і жіночу сумку Chanel.
Кампанія за відставку Генпрокурора
17 травня народний депутат від “Самопомочі” Єгор Соболєв розпочав збір підписів за відставку Юрія Луценка з посади Генерального прокурора.
Йому вдалося зібрати 44 підписи народних обранців, серед них – Оксани Сироїд, Семена Семенченка, Олега Ляшка та Сергія Лещенка.
“На цій посаді має бути людина, яка зможе довести до вироків справи про терор Євромайдана та про велику корупцію.
Луценко працює вже рік і відзначився хіба що вмілим веденням Фейсбуку”, – аргументував свою ініціативу парламентар.
