Прем’єр виходить з тіні свого «політичного батька», – передає Корупція Інфо

Популярне: Такої жорстокості світ ще не бачив! В Запоріжжі хлопця побили до півсмерті

 

«Голосів немає й не буде. Це – найкращий прем'єр», – так у квітні несподівано відверто спростував можливість відставки Володимира Гройсмана його попередник Арсеній Яценюк. При цьому навряд чи Арсеній Петрович забув усі перипетії власної відставки і те, з якими боями президент наполегливо міняв його на людину, яку вважав на сто відсотків своєю. Та все сталося не так, як гадалося.

За рік прем’єрства Гройсман зміг вибудувати чудові відносини з Яценюком і «Народним фронтом», аж до того, що ця «спайка» почала вести доволі самостійну гру, дедалі менше озираючись на Порошенка.

На четвертому році свого президентства Петро Олексійович зіткнувся з проблемою, котрої, як йому здавалось, він позбувся, відправивши у відставку Яценюка, – прем’єр вважає себе людиною, рівною президенту. Знаючи характер Порошенка та його стиль управління, це для нього очевидний дискомфорт. Свого часу він навряд чи розраховував на такі метаморфози людини з власного «інкубатора», яку фактично перевіз до столиці з провінційної Винниці.

Нині ж усе йде того, що Порошенку доведеться повторювати слова Віктора Ющенка, який назвав призначення прем’єром Тимошенко своєю найбільшою помилкою. Тільки тепер йтиметься про Володимира Борисовича.

Коли Гройсман тільки ще погрожував з трибуни парламенту, що покаже, як керувати країною, це сприймали з іронією. Аж надто несамостійною від президента фігурою він виглядав. Якщо Яценюк контролював цілу фракцію, яка була за нього горою, то у Гройсмана у Блоці Порошенка практично не було своїх штиків. Розуміючи це, наймолодший в історії прем’єр пішов ва-банк. У розпал переговорів він поставив ультиматум і таки вибив собі трьох членів уряду. Тепер, налагодивши добрі відносини з «Фронтом», у нього є можливість розраховувати на підтримку другої за розміром фракції коаліції. Плюс прем’єр встиг розставити свої кадри в багатьох відомствах.

Ключовий орган – Державну фіскальну службу – після скандального відсторонення Романа Насірова очолив Мирослав Продан. Він керував вінницькою податковою під час мерства Гройсмана, а після того, як той став прем’єром, був призначений «смотрящим» від голови уряду в ДФС у статусі виконувача обов’язків заступника голови.

Відставка міністра аграрної політики Тараса Кутового сталася через його конфлікт із Гройсманом. Головна версія – міністр не захотів підписуватись під урядовою концепцією земельної реформи. Тепер на невизначений термін головним у міністерстві залишиться перший заступник міністра Максим Мартинюк, який курує земельну реформу від імені прем’єра. Мартинюка, як і Продана, можна вважати людиною Гройсмана, – він працював у Винниці під керівництвом нинішнього прем’єра директором департаменту архітектури, містобудування та кадастру Вінницької міської ради. Після підвищення Гройсмана у Київ кар’єрний ріст розпочався і у Мартинюка: в 2014-му він очолив Державну архітектурно-будівельну інспекцію, а в 2015-му – Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру. І хоча молодий і амбіційний чиновник тепер фактично керує Мінагрополітики, прем’єр залишив вплив і на ДАБІ, і на Держгеокадастр. Одне з останніх суто гройсманівських призначень – новий керівник Держгеонадр, хоча ані новий очільник відомства, ані його заступник не пройшли конкурс.

Тож Гройсман усього за рік із суто декоративної фігури, якою його бачили під час призначення (називаючи позаочі вихідцем з вінницького ринку), перетворився на фактор, який дратує Банкову та її сателітів. Зокрема, президентського соратника Ігоря Кононенка. Одне з останніх призначень, що готується Кабміном, також спрямоване на послаблення «сірого кардинала» БПП і посилення «Народного фронту». Заступником міністра енергетики та вугільної промисловості буде призначено Володимира Євдокимова – бізнес-партнера впливового «фронтовика» Андрія Іванчука. Очолює ж це міністерство Ігор Насалик, близький до Кононенка. Взаємини у цього міністра з Гройсманом украй натягнуті. Як повідомляв «Главком», Насалик – один з перших кандидатів на вихід з уряду.

Порошенко все робив дарма?
«Політичні амбіції Гройсмана простягаються за більш далекі горизонти і було б помилкою перебільшувати ступінь його залежності від Порошенка, – вважає політтехнолог Андрій Золотарьов. – За цей рік їхні відносини якщо не зіпсувались, то ускладнились – це очевидно. Тому сепаратні ігри Гройсмана з Яценюком, які йдуть врозріз із планами президента, – варіант цілком імовірний».

До того ж у Гройсмана є власна політтехнологічна команда і своя партія – «Вінницька європейська стратегія», яка поки що діє тільки на місцевому рівні. Звісно, з такою назвою на парламентські вибори не підеш, але, на думку політтехнолога, гіпотетично в такої сили є шанси «звабити» консервативний електорат, який розчарувався у БПП.

«Петро Олексійович, на жаль, хотів би себе клонувати: бути і президентом, і прем’єром, і генпрокурором, але наука ще так далеко не пішла і в нас не монархія, – вказує на егоцентризм Порошенка Сергій Власенко з опозиційної «Батьківщини».