Суддівський корпус – серед найкорумпованіших у системі українського правосуддя. Тільки його масове очищення може повернути довіру суспільства до служителів Феміди. Та люди в мантіях вперто тримаються за свої крісла. Вони проявляють дива винахідливості, щоб уникнути люстрації. «Слідство.Інфо» покаже вам, як і де судді ховаються від людей і… правосуддя.

«Я не чув ще ні разу, щоб якийсь орган судовий найвищий вибачився перед суспільством, що є серед нас судді-негідники, які стали на обслуговування негідного режиму, – каже голова Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції Володимир Мойсик. – А кажуть тільки про себе: нас не поважають, нас б’ють, до смітників підносять. Я думаю, що таким чином поваги до суддів не повернути. Треба дати можливість себе очистити».

 

Володимир Мойсик очолює тимчасову спеціальну комісію з перевірки суддів судів загальних інстанцій. Створили її у квітні на підставі закону про відновлення довіри до судової влади. З липня, хоч і не повним складом, комісія приймала скарги на служителів Феміди. Отримали близько трьох тисяч заяв. Проаналізувавши інформацію, члени комісії призначили перевірку понад трьохсот суддів.

«Ми провели 2 офіційні засідання, на яких розглянули справи щодо 12 суддів, – розповідає Мойсик. – 8 суддів передали документи до Вищої ради юстиції і свій висновок на звільнення за порушення присяги судді, щодо 2 суддів – матеріали передані до Вищої кваліфікаційної комісії суддів, де ми побачили, що суддя не заслуговує на звільнення, але заслуговує на дисциплінарне стягнення. І 1 суддю апеляційного суду виправдали».

Решту відібраних скарг перевірити поки не встигли. З жовтня комісія працювати не може. Її й так мінімальний склад втратив ще двох представників. За власним бажанням пішов Юрій Кармазін, а Станіслав Щотка перейшов до Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

«Чорний список суддів» ведуть і в Міністерстві юстиції, де процес люстрації, в тому числі в судовому корпусі, контролює окремий Департамент. Там нам розповіли, що окремі судді відмовляються давати згоду на проходження перевірки. А без неї їх чіпати не можна. Зараз у списку таких «відмовників» – 44 прізвища. Хто ці судді і чому вони саботують процес люстрації?

Лідер за кількістю тих, хто влаштував демарш – Луганщина. Там заяви про проходження перевірки не подали 24 судді.

На другому місці – Донецька область з тринадцятьма суддями.

На Одещині не дали згоди на проходження перевірки четверо суддів, у Києві – троє.

Деякі судді на сході України знайшли оригінальний спосіб уникнути перевірки – схоже, тепер вони служать Феміді від імені самопроголошених республік.

За словами Тетяни Козаренко, директорки Департаменту з питань люстрації Мін’юсту, «якийсь суддя міг не подати заяву, тому що немає суду, не дійшли документи, в тому числі і поштою – то є відповідно і судді, які вже присягнули фактично так званим терористичним організаціям ДНР і ЛНР і працюють суддями так».

«Слідство.інфо» отримало документи, які підтверджують ці слова. В Указах голови Донецької народної республіки про призначення суддів ми знайшли сім імен, які повністю збігаються з тими, що фігурують у списку Мін’юсту.

Це, наприклад, четверо суддів Донецького окружного адмінсуду. За даними реєстру судових рішень, ще влітку 2014-го року Наталія Спасова, Катерина Наумова і Наталія Мальцева вершили правосуддя як представники української Феміди. Про справи їхньої колеги Юлії Шумакової в реєстрі немає жодної згадки.

Також ще влітку як український суддя розглядала справи Валерія Тараньова з Будьонівського районного суду Донецька. 2-го вересня минулого року ухвалила своє останнє рішення від імені України Валентина Яманко з Донецького апеляційного адмінсуду. Воно стосувалося відшкодування витрат на виплату й доставку пенсій на територію, де проводиться АТО.

Тепер ці судді – по інший бік, а Україна може хіба що пафосно махати їм кулачком, погрожуючи дисциплінарними та адміністративними стягненнями.

Та Луганськ і Донець далеко. Повернімося до столиці України. З шістдесяти шести суддів Київського апеляційного господарського суду не дала згоди на перевірку лише одна суддя. «Слідство.інфо» вирішило поцікавитися в неї причиною відмови. Та поговорити з Лідією Рєпіною немає можливості не тільки в нас, а й у її безпосереднього керівника – голови суду, працівником якого вона досі значиться. Схоже, служителька Феміди просто накивала п’ятами.

 

Голова Київського апеляційного господарського суду Олег Хрипун розповів нам: «Відповідно до інформації, яка надходить нам від знайомих, пані Рєпіна на сьогоднішній день перебуває в Криму».

 

Можливо, терміновий від’їзд судді Рєпіної пов’язаний з тим, що після тяжкого робочого дня вона знімала мантію і ставала очільницею одного зі столичних Об’єднань Співвласників Багатоквартирних Будинків. У цій ролі вона намагалася привласнити собі приміщення, приватизовані хімчисткою, а для цього спробувала їх відсудити. Подальші відверто протизаконні дії Рєпіної привернули увагу правоохоронців.

 

«В свій час вона прийняла рішення процесуальне у складі комісії суддів про прийняття до провадження апеляційної скарги у її справі, – розповів Хрипун. – Органи СБУ з цього приводу склали протокол про корупцію, який був розглянутий у Шевченківському суді Києва. Пані Рєпіна була визнана винною у вчинення корупційної діяльності».

Керівник Рєпіної каже, що відтоді колегу не бачив, а про її зникнення повідомив усі компетентні органи. За його словами, судді того часу не платять. Отже, на одну зарплату вона більше не живе.

 

Шукаємо тих, хто не зник. Знайомтесь: суддя Володимир Колесниченко, якого називають кумом Сергія Ківалова. Почав суддівську кар’єру з Уманського міськсуду. У 2005-му очолив скандальний Печерський суд Києва. У 2007-му просив перевірити законність дій тодішнього президента Віктора Ющенка, коли той хотів його звільнити. Посаду відстояв. Після Печерського суду двічі входив до складу Вищої ради юстиції. Колесниченко – один з тих 44-х суддів, які відмовилися проходити люстраційну перевірку.

«Якщо вони не подають заяви, перше – вони не бажають пройти перевірку, в них є що скривати – це перша підстава. А друга підстава, я допускаю, або вони не бажають залишатися у лавах суду, або роблять так званий демарш, щоб побачити яким чином будуть розвиватися події», – пояснює Тетяна Козаченко.

Невже в судді Колесниченка є підстави боятися, що його люструють? Це питання «Слідство.інфо» передало судді через його помічників, та він не захотів на нього на нього відповідати.

Не виявив бажання спілкуватися з журналістами і його колега – Валерій Швець, чиє прізвище також є у списку Мін’юсту. Тому, побачивши оголошення про проведення відкритого пленуму у Вищому спецсуді, ми одразу зареєструвалися, щоб спробувати поставити судді Швецю кілька запитань. І тут сталася надзвичайна подія.

Представниця Вищого спеціалізованого суду України пояснила нам, що «у зв’язку з надходженням інформації про неможливість забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суддів насамперед Верховного і нашого суду, було прийнято на нараді рішення про перенесення засідання, запланованого на сьогоднішній день».

Мабуть, суддів Вищого спеціалізованого суду налякали активісти, які зібралися перед приміщенням. А ці правоохоронці, на думку людей в мантіях, вже не здатні гарантувати їм безпеку.

Чому вершителі правосуддя бояться людей, але не бояться порушувати закон? Усе просто. Вони розуміють: судовА система влаштована так, що судді фактично безкарні. Тому найбільше, що їм загрожує – це сміттєвий бак і міцний кулак.

Це підтвердила відповідь на наш запит з Державної судової адміністрації.

 

«До прийняття постанови Верховною Радою України про звільнення судді, він не може бути звільнений з посади та не втрачає право на отримання суддівської винагороди. Таким чином, неподання судді заяви на проходження люстраційної перевірки в рамках Закону "Про очищення влади", у разі якщо суддя має повноваження на здійснення правосуддя та знаходиться в трудових відносинах з судом до прийняття рішення про звільнення судді, не є підставою для припинення виплати суддівської винагороди».

Наразі існує лише один механізм звільнити суддю – це робить Верховна Рада за поданням Вищої ради юстиції. Останнє її засідання відбулося ще навесні 2014 року. Відтоді її робота фактично заблокована, адже їй бракує більше половини її членів.

Повноваження членів попереднього складу Вищої ради юстиції були припинені З 11-го квітня. За дев’ять місяців у колегіальному органі, якому належить формувати суддівський корпус, з 20 членів є тільки семеро.

Сергія Бондаря, Сергія Власенка та Лідію Мазур до Вищої ради юстиції призначив президент.

Василя Головатого та Олега Махніцького – всеукраїнська конференція працівників органів прокуратури.

Міністр юстиції та голова Верховного суду Ярослав Романюк увійшли до Вищої ради юстиції за посадою.

Досі є три вакантних місця від Верховної ради, з'їзду суддів, з'їзду адвокатів, з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.

Не увійшов поки що до Вищої ради юстиції й новопризначений генпрокурор Віктор Шокін.

Директорка Департаменту з питань люстрації Мін’юсту вважає, що «в державі продовжується боротьба за владу. Тому що є органи або відповідні групи, які бажають узурпувати владу, бажають мати адміністративний, політичний вплив, намагаються впливати на формування таких органів, за допомогою яких можна впливати на прийняття рішень, на незалежність судів, на незалежність інших органів. Вони бажають, щоб в ці органи були делеговані або обрані відповідні люди, які потім їм забезпечать прийняття політичних рішень».

Пам’ятаєте вісьмох суддів, по яких тимчасова спеціальна тимчасова комісія підготувала висновки про звільнення? Їхні справи також будуть припадати пилом доти, доки не запрацює Вища рада юстиції. А вони спокійно виноситимуть «справедливі» рішення далі.

На думку Володимира Мойсика, голови Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, «біда в тому, що вони продовжують працювати. І я не бачу великої біди для державного бюджету – це не ті кошти, про які можна балакати, але я бачу більш моральну сторону цього процесу».

 

Станом на 13-е лютого 2015 року нерозглянутими Вищою радою юстиції лишаються 395 матеріалів про звільнення суддів.

З них – 85 матеріалів про звільнення у зв’язку з досягненням граничного віку для судді. та 310 – заяв про звільнення за загальними обставинами.

Ще у Вищій ради юстиції зависло 47 матеріалів про звільнення суддів за особливими обставинами – це коли має місце порушення присяги або, наприклад, набрав законної сили обвинувачувальний акт.

Є надія, що Вища рада юстиції якнайшвидше доукомплектується і нарешті почне чистити суддівський корпус від людей, які під мантією втратили совість. Інакше служителям і далі доведеться ховатися від людей. Ті, на відміну від Феміди, усе бачать.

/Марія Землянська, Бюро журналістських розслідувань «Свідомо» для проекту «Слідство.Інфо»