Тисячі українців щороку отримують від держави житло. При цьому чимало з цих щасливців далеко не бідні люди – судді, прокурори, чиновники і це ще не весь список. Що вже говорити простим людям, які роками чекають своєї «черги» і невідомо чи взагалі дочекаються.

Над цим питанням вирішили поміркувати журналісти ІА Корупція Інфо

Звернімось до Конституції України. Статті 47 і 48 гарантують кожному громадянину право на житло. А також: «Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону».

Та чи дотримуються закону в Україні ті, хто їх створює? Спірне питання.

Квартирна черга в Україні існує ще з радянських часів. Поділяється вона на чергову та першочергову. За даними офіційної статистики в ній перебуває 1 млн. родин та одиноких громадян. Лише у Львові квартирна черга налічує 25, 7 тис. осіб. Виходить, що з такими темпами люди отримають житло протягом 50-100 років і це в кращому випадку.

Так і львів’янка, Людмила Дячок звернулася в редакцію  ІА Корупція Інфо, бо вже втратила надію на те, що колись отримає квартиру від держави. Пані Людмила працює у Львівському управлінні міліції, каже, що 10 років тому її чоловік також міліціонер загинув при виконанні службових обов’язків. В результаті вона залишилась одна з двома маленькими дітьми. Протягом 5 років пані Людмилу не хотіли ставити на позачергове отримання житла. І лише у 2012 році її включили в списки на отримання квартири в Управлінні міліції.

ph

З того часу пройшло не багато не мало майже 3 роки, а квартири все нема та й нема. Цікаво, що за цей період 28 працівників МВС все ж таки отримали помешкання, правда серед них в основному начальники і є навіть декілька водіїв. Не відставали і працівники прокуратури, які з 2012 року отримали 41 квартиру.



Читайте також: Підозріла позиція Дмитра Загарії з видачею службових квартир

0

На цьому проблема забезпечення житлом не вичерпується. Отримавши, до прикладу, службове помешкання, працівники міліції намагаються його приватизувати аби залишити за собою назавжди. В результаті звільнення чи переводу працівника в інший населений пункт він не повертає державі отримане від неї житло. В свою чергу новий посадовець приходить на місце попередника і також потребує від держави помешкання. Виходить замкнене коло. І незрозуміло хто має його розірвати.

Читайте також: Службові квартири для прокурорів за 100 км. від місця робити

Адже у чиновницьких кабінетах ми чуємо одне:

«У зв’язку з відсутністю вільного житла та коштів на його будівництво або придбання вирішити питання позитивно ми не можемо». Або ж таку відповідь: «Чекайте своєї черги».

В Україні наступлять реальні зміни тоді, коли житло надаватиметься людям, які справді його потребують. Наприклад, матері з двома дітьми, а не начальникам у яких чи не в кожному місті, де вони працювали по квартирі.