Дії Андрія Білецького та очолюваного ним «Національного корпусу» цілком зрозумілі, якщо дивитися на них з точки зору інтересів міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова.
Адже керівник МВС прямо причетний до розвитку політичної кар’єри колишнього комбата. Утім, цей союз є тимчасовим і дійсним лише доти, доки він є вигідним Авакову.
Так експерти оцінюють зв’язки цих двох політиків, що може бути одним із аспектів скандалу навколо заяви ветеранів добробату «Азов» про напад і побиття. За словами Назарія Кравченка та Ігоря Маляра, їх фактично викрав засновник «Азову», ексдепутат Андрій Білецький. Приводом до побиття й погроз, як стверджують Кравченко і Філімонов, стала їхня публічна підтримка ще одного активіста – колишнього лідера «Правого сектору» в Одесі Сергія Стерненка.
Тим часом у партії «Національний корпус» відкидають звинувачення колишніх «азовців».
Не можна заперечити того, що Арсен Аваков має стосунок до початку політичної кар’єри Андрія Білецького. І цілком очікувано, що голова МВС побачив потужного лідера у молодому активістові і сприяв його призначенню командиром свого дітища – батальйону «Азов», зауважує у коментарі Радіо Свобода політолог Володимир Фесенко. Але до кампанії Білецького під час парламентських виборів 2014 року люди Авакова не причетні, стверджує експерт. За його словами, виборчий штаб Андрія Білецького очолював Роман Зварич, колишній нардеп від партії «Наша Україна».
«Білецький – людина Авакова» – це перебільшення. Зв’язки, звісно, є. Проте вважати, що «Нацкорпус» – кишенькова організація Авакова, було би величезним перебільшенням. Як і сказати, що Білецький маріонетка Авакова. Вони скоріше специфічні партнери, які використовують один одного. Шляхом певної неформальної взаємодії Аваков може частково впливати на Білецького, спрямовувати його у «правильне» річище, або домовлятися з ним. І Білецький може використовувати свої зв’язки з Аваковим в інтересах «Нацкорпусу».
Це певне тактичне ситуативне поєднання інтересів. Але такі націоналісти, як «Нацкорпус» – це класові вороги для поліції. На вулиці вони по різні боки барикад, вони б’ються. Силові структури завжди намагалися мати своїх агентів впливу у радикальних рухах. Може Білецький і є таким агентом впливу, але не маріонеткою.
А що стосується справи Стерненка, то тут більше інтересу Ірини Венедіктової, ніж Арсена Авакова. Я схиляюся, що в даному випадку – це прояв внутрішньовидової ворожнечі. Це – боротьба за лідерство. Стерненко став символічною фігурою, яку почали використовувати проти Білецького», – каже Володимир Фесенко.
