Син Олександра Лукашенко Микола вже давно знаходится під увагою світових засобів масової інформації. Не зважаючи на свій юний вік, він відвідує всі державні заходи, супроводжуючи свого батька. Сам Лукашенко не раз заявляв про те, що бачить в Миколі свого наступника на посту президента.

“Новое время” повідомляє, що саме відомо про сина Лукашенка, який в майбутньому можливо очолить Білорусь.

Микола — позашлюбний син Олександра Лукашенка, який формально все ще одружений з Галиною Лукашенко (Желнерович), хоча не живе з нею з 1994 року, коли вперше став президентом. У жовтні 2005 року в інтерв’ю “Комсомольской правде” Галина Лукашенко заявляла, що сама прийняла рішення не їхати з чоловіком у Мінськ.

Хто саме є матір’ю Миколи Лукашенка офіційно не повідомлялося. У липні 2008 року Олександр Лукашенко заявив, що вона працює лікарем.

За даними ЗМІ, матір’ю Колі імовірно є Ірина Абельска, яка багато років була особистим лікарем Олександра Лукашенка. У 2001 році Абельська очолила Республіканську лікарню Управління справами президента, а її мати Людмила Постоялко незабаром стала міністром охорони здоров’я Білорусі.

Микола народився 31 серпня 2004 року. У березні 2007 року померла після тривалої хвороби Людмила Постоялко, яка все ще була на той момент міністром охорони здоров’я. Олександр Лукашенко на її похороні не з’явився. Через місяць Абельську звільнили з посади головного лікаря, причому повідомлялося, що Лукашенко «висловив жорстку критику» роботи лікарні під її керівництвом.

Після цього вона довго не могла знайти роботу, а потім влаштувалася лікарем у відділення ультразвукової діагностики Мінського міського діагностичного центру. У 2009 році Абельська знову обійняла посаду головного лікаря клініки Управління справами президента. Про Миколу Лукашенка вона намагається публічно не згадувати і на офіційних заходах поруч з ним не буває. На останній інавгурації Олександра Лукашенка Абельська була присутня, але Микола Лукашенко сидів не поруч з нею, а поруч з братом Дмитром Лукашенком та його дружиною.

У статті “Маленький принц. Династія”, написаній у 2009 році журналіст Павло Шеремет зазначав:

«Невідомо, як багато часу вона проводить з Колею, коли хлопчик повертається до Мінська після поїздки з Олександром Лукашенком».

Вперше трирічний Коля Лукашенко з’явився разом з батьком на республіканському суботнику у квітні 2008 року. Потім він пішов за Олександром Лукашенко у Льодовий палац на хокейний матч президентської команди, а через тиждень брав участь у поїздці по чорнобильським регіонам в Гомельській області.

Тоді було невідомо, хто він такий, але Олександр Лукашенко в бесіді з селянами підняв питання про свого наступника:

«я вже сказав: молодший син буде президентом».

Незабаром він знову заявив «найменшого готуватиму в наступники», спілкуючись з російськими журналістами.

У підсумку в липні 2008 року в інтерв’ю Комсомольской правде Лукашенко зізнався, що хлопчик, який з’являється з ним на офіційних заходах — його позашлюбний син.

Як розповів Лукашенко, поява на публіці молодшого сина – не піар.

“А все банально – син, образно кажучи, мій хвіст. Просто не може залишитися ні з ким! Мені, звичайно, він навантаження додає. Тому що ні одягати, ні годувати його ніхто не зможе – тільки я”, – сказав Лукашенко.

Павло Шеремет пише, що восени 2008 року «Під час військових навчань генерали доповідали вже не лише президенту, але і хлопчикові Колі (на той момент йому було чотири роки — ред.), якому для цього випадку спеціально пошили військову форму».

Після цього він брав участь майже у всіх робочих поїздках Олександра Лукашенка, у зустрічах з президентом Вірменії і з папою Римським — Бенедиктом XVI, якому він подарував буквар російської мови.

«Можна навіть не сумніватися, що в оточенні Лукашенка просто немає людини, яка могла б сказати йому просту фразу: так не можна. Навіть не тому, що Коля позашлюбний син і публічні політики намагаються не афішувати такі факти своєї біографії. Так не можна, тому що на наших очах люблячий тато калічить психіку дитини. Чотирирічний хлопчик повинен ходити в дитячий садок, займатися і розважатися зі своїми однолітками, а не гратися змалечку у гру під назвою „велика політика“ з сивоволосими дідами і президентською охороною», — писала відома білоруська журналістка, шеф-редактор газети “Народная воля” Світлана Калінкіна.