10 вересня Лукашенко представив Андрія Шведа на посаді Генерального прокурора.
“Хоча, коли здійснюється практично нахабна інтервенція, як я називаю, ззовні і вона підігрівається зсередини і керується ззовні, там іноді не до законів, треба вжити жорстких заходів, щоб зупинити будь-яку гидоту, яка на це претендує”, – зажадав Лукашенко.
Після 9 серпня закони в Білорусі перестали діяти, влада керується принципом «політичної доцільності». Як більшовики, як Сталін, як Хрущов. Правову оцінку діям влади останнього часу на прохання «Білоруського партизана» дав доктор юридичних наук, професор Михайло Пастухов, пише Юрій Кремньов, «Білоруському партизану»
Дуже схоже на прямий наказ типу: плюйте на закони! Це зайвий раз підкреслює, що Генеральна прокуратура, і Слідчий комітет, і суди знаходяться в прямому підпорядкуванні Лукашенко. Хоча за законом – це органи, які покликані забезпечувати виконання законів. Їх залежність від глави держави призводить до того, що вони змушені слідувати найвищих вказівок, навіть таким, що суперечить законодавству. По суті, ми спостерігаємо волюнтаристський підхід, коли доцільність стає вище законності. Такий стан справ мало місце на початку радянської епохи, коли в ім’я революції знищувалися без суду і слідства представники повалених класів, а потім і всякі підозрілі для влади особи. Масовий терор продовжився в 30-і роки, коли влада робила “прополку” суспільства від будь-яких “контрреволюційних елементів і інших ворогів народу.
Чимало волюнтаристських рішень було прийнято за часів “хрущовської відлиги”. І ось знову – повторення практики “політичної доцільності” – вказівки правоохоронним органам, як їм діяти. Адже це юристи, вони за службовим обов’язком повинні знати, як їм діяти в рамках закону. Замість цього їм пропонується “вжити жорстких заходів, щоб зупинити будь-яку гидоту …” Уже настали незворотні наслідки так званої “політичної вакханалії” – на вулицях Мінська безчинствують люди в уніформі і масках.
Вони переступили закони і чинять свавілля, упиваючись своєю безкарністю. Насправді це – бандформування, які одночасно здійснюють десятки злочинів проти мирних громадян. Найсумніше, що це беззаконня твориться від імені влади, яка дивиться крізь пальці на що здійснюються безликими сутностями злочину.
Так, діючої групі влади потрібен час, щоб “навести порядок”. Така вказівка отримала прокуратура, над цим “працюють” люди в масках, цивільні пропагандисти. Народу кидають кістку, яку можна обгризати нескінченно довго, відволікаючи увагу від нагальних питань. Сама ідея конституційної реформи є спірною. Вона припускають пустопорожню болбатню, в якій можна втопити ідею необхідних змін. Тим більше, що чергова “конституційна реформа” завершиться тим, що запропоновані поправки до Конституції будуть прийняті в інтересах нинішнього режиму. Навіть якщо Лукашенко не залишиться президентом, то цю посаду займе його надійний представник. Незалежно від результатів конституційна реформа в нинішніх умовах – це гра в дурника. Іншими словами, це – зомбування населення “новими піснями”, які ніяк не вирішать нагальні проблеми. Тому я скептично ставлюся до ідеї конституційної реформи, яка може розтягнутися на тривалий час.
Проблеми треба вирішувати швидко, бажано із залученням європейських структур, які відповідають за порядок і безпеку в Європі. Протистояння явно нерівноцінне. В таких умовах потрібні посередники і захисники. Колись в Білорусі (в кінці 90-х років) успішно діяла Косультатівно-наглядова група під головуванням німецького дипломата Ханса-Георга Віка. Вона змогла організувати такий діалог, Правда, білоруська влада відмовилися виконувати свої зобов’язання. Вважаю, що потрібно повернутися до цієї практики і почати діалог між владою і громадянським суспільством.
