Він, самовпевнений, мав намір стати авторитарним правителем. Не зміг, Україна – не Росія. Політик не може бути успішним, якщо він не здатний на компроміс. Петро Порошенко, на жаль, позбавлений цієї здатності. Не в силах піти гідно, хоча б цим викликавши симпатії у громадян України, які віддали голоси на виборах його конкуренту.

Президент Порошенко пішов. Формальності, тобто інавгурація нового Президента не так вже й важлива. Символ – це тільки символ.

Таку думку висловив на своїй сторінці в Фейсбуці глава Асоціації психіатрів України Семен Глузман.

Не раз і не два публікував свої різкі слова про поведінку Порошенка, і про наслідки його поведінки. Не раз публікував жорсткі листи, йому адресовані. Сьогодні повинен відчувати радість. Ось тільки нема в мене радості. Мені гірко.

Він, брехливий і самовпевнений, мав намір стати авторитарним правителем. Не зміг, Україна – не Росія (країна-агресор – відповідно до Закону України від 20.02.18). Політик не може бути успішним, якщо він не здатний на компроміс. Петро Порошенко, на жаль, позбавлений цієї здатності. Не в силах піти гідно, хоча б цим викликавши симпатії у громадян України, які віддали голоси на виборах його конкуренту.

«Зміна віх». Був такий збірник текстів великих умів царської Росії і Малоросії, виданий понад століття тому. У нас, в незалежній українській державі зараз починається зміна віх.

Для мене – довгоочікувана. Народ України заслуговує на це. Він, народ України, прокидається, про це свідчать недавні президентські вибори.

Не вийде, не зможе. Занадто важкий, надто брудний спадок залишає йому Порошенко. Залишає йому не тільки війну і окуповані Росією території, а й страшний вантаж внутрішніх проблем – держава мертвого закону.

Оскільки він, Петро Порошенко впевнено і самовпевнено готував себе до авторитарного управління державою. Де він і тільки він повинен був стати єдиним символом і сенсом закону.

Мені не радісно. Життя так і не навчило мене зловтішатися. З тривогою спостерігаю копирсання колишніх мерзотників, великих і дрібних, в черзі до Володимира Зеленського. Хтось мріє стати (або залишитися) міністром, хтось прагне отримати крісло в парламенті.

А йому сьогодні дуже потрібні радники. Які ні на що не перетендують, щирі.

Йому б створити свою, не Адміністрацію Президента, Раду. І не з черги бажаючих прислужитися, сподобатися і підгодуватися. З інших, колючих і чесних.