Робота по вісім годин на день п'ять днів на тиждень. До такого графіку абсолютна більшість українців давно звикли, і нам здається, що так в розвиненому світі було завжди. Проте, такий робочий графік – відносне нововведення і велика розкіш за мірками наших недавніх предків. Крім того, багато політиків та громадських активістів закликають переглянути цей стандарт. – повідомляє Корупція.Інфо

Восьмигодинний робочий день

На початку XIX століття ідея нормувати робочий тиждень мало кому приходила в голову. Тривалість робочого дня співробітника в сфері промисловості могла становити десять, чотирнадцять і навіть шістнадцять годин на добу. Власне, робочий час ніхто не унормовував, і кожен власник підприємства встановлював його на свій розсуд. Проти цього неодноразово виступав робітничий рух, соціал-демократи і профспілки, але їх вимоги довгий час залишалися без відповідей.

Звичайно, серед роботодавців траплялися люди, які або симпатизували соціал-демократам, або були просто добрі. Так, наприклад, німецький фізик Ернст Карл Аббе, ставши в 1888 році власником заводу "Zeiss", який виготовляв мікроскопи, встановив на виробництві 8-годинний робочий день, дав працівникам щорічну відпустку в 12 днів (нечувано на ті часи) і деяку подібність соцпакета. А крім того, ще й виплачував кожному співробітнику не тільки зарплату, але і відсоток від прибутку.

Незважаючи на те, що Аббе зовсім не розорився, а тільки підвищив такими заходами якість продукції і збільшив прибуток підприємства, інші промисловці і бізнесмени не поспішали йти по його стопах. Так, в Російській Імперії 1897 році робочий день обмежили десятьма годинами, але на практиці цей закон не працював, тому що не обмежував понаднормові. Які для робітників дуже швидко стали обов'язковими. Така ж ситуація була і в США, і в Німеччині, і в багатьох інших індустріальних країнах.

Після Першої світової війни Європу почали трясти різноманітні буржуазні та соціалістичні революції. Нові режими, як правило, намагалися встановити 48-годинний робочий тиждень. Та й старі монархії, намагаючись припинити протестні настрої серед робітників, почали потихеньку вводити таку систему праці.

Окремо стояли Сполучені Штати, яких європейські події зачепили мало. А їх успіх від торгових і дипломатичних операцій під час війни благотворно вплинув на американську економіку. Але була серед заокеанських бізнесменів одна людина, яка ще в 1914 році зрозуміла, що систему робочого часу давно пора міняти. Її звали Генрі Форд.

Генрі Форд і п'ятиденка

Треба відразу сказати, що Форд не був ані симпатиком соціал-демократів, ані навіть просто доброю людиною. Його першочерговою метою був прибуток, що отримується з будь-яких доступних джерел. Але саме це егоїстичне бажання і спонукало його спочатку на збільшення зарплат своїх працівників до 5 доларів в день (близько 118 доларів в сучасному еквіваленті), а потім, і на скорочення їм робочого тижня до 40 годин.