3 жовтня ц. р. у Львові Президент України Петро Порoшенко заявив про те, що звільняє генерала армії Миколу Литвина з посади голови Державної прикордонної служби. Одночасно він пообіцяв підписати відповідний указ того ж дня, проте через вихідні дні 4 і 5 жовтня документ буде оприлюднений, мабуть 6 жовтня 2014 р. Пише Волинська газета.
Чому глава держави вирішив розпорощатися з одним із аксакалів українського силового блоку?
Адже Микола Михайлович очолював структуру з листопада 2001-го, хоча в армії – з 1979 р. (починав службу солдатом у Групі радянських військ у Німеччині), а в 1993 р. закінчив Військово-політичну академію ім. Леніна в Москві, після чого повернувся в Україну і поповнив керівний склад Національної гвардії.
Сам Петро Олексійович пояснив звільнення генерала Литвина лаконічно: «У зв’язку з проведенням організаційних змін структури прикордонної служби».
Хоча істинні причини можуть бути іншими: у «зелених кашкетів» уже давно накопичилося багато внутрішніх проблем, які за умов проведення східної війни вилізли на поверхню та заважають нормально відстоювати територіальну цілісність нашої держави.
Що ця версія має право не існування, навіть неозброєним оком видно на прикладі Луцького прикордонного загону. Донедавна його очолював полковник Олександр Білюк. На посаду він прийшов із гідністю, багато років відслуживши начальником штабу цього ж підрозділу ДПСУ.
Мало того: 23 грудня 2011 р. у тодішнього голови облдержадміністрації Бориса Клімчука Олександра Васильовича офіційно представив перший заступник начальника Північного регіонального управління полковник Олег Медведчук. Щоправда, так і не було зрозумілим, чому відправляють на дещо вищу, але малоперспективну посаду в Східному регіональному управління ДПСУ попереднього командира – полковника Олексія Шепілова, адже на момент кадрових переміщень за результатами оперативно-службової діяльності Луцький прикордонний загін у 2011 р. зайняв почесне перше місце у системі Державної прикордонної служби України в цілому.
Як би там не було, але Олександр Білюк за неповних три роки керівництва луцьким загоном дослужився до полковника, а кілька місяців тому непомітно зник із посади. Офіційно з цього приводу ніхто нічого не коментує, але існує версія, що в Олександра Васильовича – крупні проблеми, пов’язані з певною специфікою формування груп військовослужбовців для служби в зоні бойових дій, яка зовсім не співпадала з чинним законодавством. Паралельно з даними про незрозумілі події, що кояться на міжнародних пунктах пропуску, все це стало підставою для звільнення полковника Білюка з займаної посади. Судячи з того, що ніхто урочисто його не проводжав, є підстави вважати: Олександр Васильович був змушений піди у відставку не з доброго дива…
Натомість новим начальником Луцького прикордонного загону призначено полковника Ігоря Бурдейного, який свого часу вже служив у цьому підрозділі, але на нижчій посаді.
Щодо кадрових змін на найвищому рівні ДПСУ, тоі очолюватиме прикордонне відомство України перший заступник Миколи Литвина генерал-полковник Павло Шишолін, який у лютому ц. р. під час відрядження до Криму навіть потрапив до рук «зелених чоловічків», але з честю виконав бойове завдання та вивів усі сили та засоби на контрольовану українською владою територію.
Джерело: Під прицілом
