Основний підсумок минулого року полягає в тому, що всі залишилися незадоволені один одним.
Народ незадоволений владою, не особливо розбираючись, хто і за що відповідає, лаючи всіх скопом. Влада незадоволена народом, який відмовляється потерпіти і весь час бурчить, а то, дивись, і бешкетувати почне. Парламент незадоволений урядом, які готують законопроекти неякісно і не вчасно. Уряд незадоволений парламентом, який не в змозі проголосувати навіть за якісні і вчасно подані законопроекти. Президент незадоволений і тими й іншими, а вони, у свою чергу, незадоволені президентом, поперемінно звинувачуючи його то в самоусуненні, то, навпаки, в зайвому втручанні. Громадські активісти незадоволені чиновниками, що гальмують реформи. Чиновники незадоволені цивільними активістами, які постійно втручаються в усе і не дають працювати. Уряд незадоволений бізнесом: він не платить податки і продовжує давати хабарі. Бізнес незадоволений урядом, який підсилює податковий тиск і продовжує брати хабарі. Список незадоволених можна продовжити.
Складається враження, ніби підсумок року поганий. Однак при уважному розгляді ми побачимо в даній ситуації безліч плюсів.
По-перше, протиріччя означають розвиток. Всі усіма задоволені лише на кладовищі. Саме незадоволеність результатом породжує рух вперед. Старше покоління пам'ятає часи "однодумності", коли публічно всі усіма були задоволені, дозволяючи собі висловлюватися тільки на кухнях. Те, що ми спостерігаємо зараз, і є життя.
По-друге, всі соціально-політичні процеси сьогодні відкриті як ніколи. Кожен законопроект, кожен рядок бюджету, кожне кадрове призначення скрупульозно розглядається і публічно обговорюється. Звичайно, є люди, яких це дратує, вони воліли б мати можливість приймати рішення без тиску з боку. Можна обговорювати плюси і мінуси закритих і відкритих процесів, але це безглуздо, оскільки закритих процесів вже не буде, і це потрібно прийняти як даність.
По-третє, поки процес йде під куполом парламенту, на урядових нарадах і в парламентських комітетах, на нескінченних конференціях і зустрічах think tanks, він не вихлюпується на вулиці. І це добре, оскільки тоді обговорення буде вже неможливе. Тому краще робити висновки з критики активістів і журналістів, ніж з тиску вулиці. Вулиця шукає прості рішення складних проблем, а вони, як відомо, бувають вкрай рідко.
Ключова ознака хорошої революції – вона якомога швидше переходить в еволюцію. Нам вдалося вирішити цю задачу. Тепер залишилося зробити так, щоб еволюція була успішною і не зірвалася в чергову гарячу революційну фазу.
Головний підсумок року, для України полягає в тому, що вона є. Ми звикли ставитися до цього як до очевидної даності і сприймати як само собою зрозуміле. Але в березні 2014-го у нас взагалі не було ні держави, ні армії, ні національного проекту, ні національної єдності хоч в якомусь вигляді. Такі країни розвалюються під першим ударом, проте Україна не розвалилася, встояла, вижила, почала очищення і трансформацію.
