Мало не щодня на фронті вбивають українських вояків. Та похоронки приходять не тільки зі сходу. Лише на одному з українських полігонів – Рівненському – за три місяці померло більше десяти мобілізованих. Їхня смерть ніяк не пов’язана з участю у бойових діях чи пораненнями на навчаннях. Чому військові гинуть на мирній території і хто у цьому винен, з’ясували журналісти «Слідства.Інфо» у Рівному.
– Подзвонили мені рєбята з часті, кажуть: Вікторія, щось робіть, бо Валіку дуже погано, він в реанімації… Кажу: як в реанімації? Я ж балакала, він нічого не казав… Я дзвоню к нему , а он говоріт: погано мені і всьо, більше я вже не поняла, що він там говорив. Чую, він там комусь говорив «жінка». Бере медсестра. Каже: він зараз в заторможеному состоянії, він капається. І всьо. Передзвоніть пізніше. Я дзвонила пізніше, трубку не брав.
Це була остання розмова Вікторії Журавльової зі своїм чоловіком Валентином Журавльовим. На той момент, після кількаденного лікування в лазареті на полігоні, чоловік уже перебував у Рівненському військовому шпиталі. Нетипова пневмонія – так пізніше медики назвуть причину смерті Валентина.
– Ну, получається, його 12-го забрали, через 8 днів він мені вечором дзвонить, каже: «навєрно, я простив». Каже: щось погано. Ну, на слєдующий ранок я тоді йому звоню, він каже, що його вже поклали в санчасть. І це, получається, він в санчасті чотири дня. Температура під сорок, і він мені звонить і каже: «Віка, лікування ніякого, один анальгін дають, таблетки».
Після реанімації Валентина везуть у Львів. На жаль, врятувати його так і не вдалося. Вікторія Журавльова звинувачує у смерті чоловіка медиків, які, на її думку, затягнули перебування хворого на полігоні, не надавши йому необхідної медичної допомоги.
Її підтримують колеги мобілізованого, які проходили навчання на рівненському полігоні разом з Валентином Журавльовим. Чоловіки вже виїхали у зону військових дій, але ми поговорили з ними телефоном.
– Там тільки були таблетки від кашлю, температури і все. Але температуру вони ніяк не могли збити. Я заходив сам в санчасть до нього. Кожного дня навідувався. Йому погано-погано робиться. То я там майора зустрів. Кажу: «Що ви робите? Чоловік може померти тут, а ви не відправляєте його в госпіталь». А він каже: «Да, треба відправити його в госпіталь» і ще сміється.
Медики звинувачення відкидають. Начальник Рівненського військового шпиталю Олексій Кльонов, якому підпорядкована медична допомога на полігоні, розповідає, що Валентин Журавльов опинився в лазареті на полігоні через гостру респіраторну вірусну інфекцію. У перші дні лікування підозр на пневмонію не було. Тільки-но медики почули в грудях хрипи, які могли свідчити про пневмонію – одразу відправили в шпиталь.
Олексій Кльонов, начальник Рівненського військового госпіталю, розповідає:
– Він там почав приймати антибіотик, йому дали антибіотик, прикривали. І все одно. А тут він вже отримував по повній програмі: і три антибіотики, і капали йому , дезінтоксикацію знімали – в реанімації, маю на увазі. Ну, тут просто такий перебіг.
– А там він що ще приймав – на полігоні?
– Там він специфічні антигрипозні – ремантадин, антибіотик, жарознижуюче, від кашлю таблетки. Тобто, все він приймав у повному обсязі.
Дружина померлого медикам не вірить, тому звернулася до правоохоронців. Міліція відкрила кримінальне провадження, – каже начальник слідства Дубровицького райвідділу міліції Рівненщини Сергій Дворак.
– Попередня кваліфікація – це ч.1 ст. 140 Кримінального Кодексу України – невиконання або неналежне виконання фармацевтичним працівником чи медичним працівником своїх службових обов’язків.
Медики скаржаться, що гострі респіраторні вірусні інфекції та, як наслідок, пневмонії – одна з головних причин госпіталізації мобілізованих. Однак смертельні випадки, не пов’язані з бойовими діями, набагато частіше пов’язані з іншим лихом – пияцтвом.
Точну картину кількості та причин смертей українських військових, що не пов’язані з бойовими діями, скласти не вдається. Міністерство оборони, відверто порушуючи Закон, не надає цієї інформації вже близько місяця. За попередніми оцінками, таких випадків можуть бути десятки. На сполох б’ють волонтери та окремі військові, які теж говорять передусім про алкоголь. Про це розповів волонтер Юрій Дюг.
– Навіть на полігоні видно, коли там вже до десятка людей померло тільки через вживання алкоголю, то це ненормально. Я вважаю, що має бути зацікавленість командирів, тому що це їх відповідальність, коли в них вмирають бійці без бойових дій.
«Копчьоний», мобілізований, висловлюється жорсткіше:
– Я зараз бачу стільки тут "квасять", що тут не пройти, не проїхати – всі "сині". Я заходив до аватарів в лагерь, то там взагалі капець… Коли 51-шу тоді привозили, то вони прям з автобуса випадали. З Шерлана коли пригнали, два автобуси сині, як ізолента просто були, це я бачив.
На полігоні таких пияків у кращому разі рятують медики, – каже волонтерка Вікторія Шинкаренко.
– Коли наші медики, наші волонтери були в містечку – там, де знаходяться ці бригади в наметових містечках, бувало таке, що за шість годин наші лікарі відкапували до 24-х людей. Тобто, якщо їм вчасно не вколоти магнезію, Б-6, поставити крапельницю – людина вмирає або захлинається блювотною масою, якщо дуже п’яна, або просто вмирає від коми.
Мобілізованому пияку може також поталанити потрапити у шпиталь, однак довго він тут, швидше за все, не протримається.
– Да он бухой. Пошли Витю туда к нему. Отправь. Потому что что он будет пьяным по госпиталю шандарахаться. Коля, надо, чтоб пришли. Он где, в отделении, ты не хочешь, чтоб он лазил по госпиталю? Все, хорошо, Оля, давай, бери санитарку. Вот так они и вымерли. Жили врозь, а дети были.
Не найгірший, на думку волонтерів, варіант – посидіти у спеціально викопаній ямі на полігоні.
– Має бути якесь покарання, ізоляція людини, яка зробила шкоду, порушила дисципліну. Знайшли таке, ну це з АТО прийшло, ймовірніш за все. Знайшли таке використання – посадити собі гарненько в зручній ямі, подумає про свою поведінку ніченьку.
Дехто з мобілізованих описав процедуру так: п’яному зв’язують руки і опускають у глибоку, навмисне викопану яму, де тримають кілька годин чи й цілу ніч. Такий, не передбачений законом, метод виховання до вподоби не всім, каже Юрій Дюг.
– Були випадки, скаржилися вони і в військову прокуратуру, і ще по всяких інстанціях, і намагалися слідчі органи тягати якось цих командирів. Командири – принаймні ті, що я знаю, зайняли дуже принципову позицію: «Добре, тягайте, але проблема має бути озвучена».
Окрім такого методу боротьби з пияцтвом на полігонах, військові, волонтери та міліція проводять рейди в навколишніх селах, виявляючи тих, хто продає військовим самогон чи розведений спирт. Наразі вдалося скласти 5 адмінпротоколів на селян, які торгували поблизу рівненського полігону самогоном. Максимальний штраф за таку торгівлю – 170 гривень. Також міліціонери пояснюють продавцям місцевих магазинів, що продавати військовим алкоголь не можна.
Заступник начальника Рівненського райвідділу міліції Сергій Харковський розповідає:
– Да, є такі люди, що приїжджали, виявляли, виливали все. Вони кажуть: «я торгував і буду торгувати». Так як це 176 стаття… Маленькі штрафи. Тільки приїжджають працівники міліції в населений пункт, який знаходиться поблизу полігону, зразу вже знають, хто приїхав, з ким приїхав і скільки людей.
Щоб посилити відповідальність самогонщиків, у міліції планують відкривати провадження за іншої статтею Кримінального кодексу, яка передбачає значно більші штрафи, а то й ув’язнення, каже Харковський..
– Є стаття в Кримінальному кодексі – це 204. Тобто, незаконне виготовлення і зберігання, транспортування з метою збуту підакцизних товарів, під що попадає розведений спирт.
На фронті пияків карають не тільки ямою. Можуть прив’язати до дерева в напрямку ворога. Військові розводять руками: наслідки алкоголізму тут страшніші, ніж під час навчання – щонайменше 10 відсотків УСІХ смертей військових пов’язані зі зловживанням горілкою. Життям ризикує не лише любитель міцного, а і його колеги по зброї, каже координатор руху «Твереза Україна» на Рівненщині, мобілізований Сергій Одарченко.
– Бійці, які вижили в бою, значить, пройшли такі великі небезпеки, але потім святкували десь там в кафе і з кимось там десь домовились про так звану стрілку. Прийшли туди, взяв в руки гранату – випивший, звичайно – хтось в нього вибив цю гранату, три чоловіки загинули. Це ті, які пройшли бойові зіткнення. Або інший випадок. Значить, ліз із гранатою на другий поверх на ліжко. Там пружина відхилилася, він зацепив кільце, значить, вона вирвалась, здетонувала і правої руки, і правої ноги нема, чоловік не в бою постраждав. Добре, що не вибухнув боєкомплект. Інакше взагалі тоді були б десятки смертей.
Законного дієвого механізму боротьби з любителями випити немає.
– Це є матеріальне покарання у вигляді позбавлення матеріального забезпечення у різних розмірах, а також зараз ще відновили таке, як тримання під вартою на гаупвахті. Але навіть це відновлене покарання, нажаль, настільки заформалізувало саму процедуру, сюди включили ще слухання в судах, а на передовій це дуже складно забезпечити.
Чому на службу потрапляють алкоголіки, які ставлять під загрозу виконання бойових завдань та життя колег, знають волонтери.
– Мобілізована армія є віддзеркаленням суспільства… Не може людина потрапити в армію, вдягнути форму і через день перестати пити, тим більше, якщо вона чимось не задіяна.
Його думку підтверджує помічниця міністра оборони, волонтерка Тетяна Ричкова.
– Нажаль, усі ці роки, окрім речового забезпечення, ніхто не піклувався про кадри сил оборони. Люди проходять медогляд, я сама його проходила. Там, власне, задається кілька питань у психіатра і більше нічого.
Щоб вирішити цю проблему, з кінця травня при обласних військкоматах має стартувати пілотний проект. Будуть створені спеціальні відділи, у склад яких входитимуть офіцери по роботі з особовим складом і психологи. Їм допомагатимуть психологи-волонтери.
– Проведений був пілотний проект у Чернігівському військкоматі – близько 10-ти відсотків було відсіяно людей. Там два етапи тестування. Вона відкидає момент так званого «шлангізму». Це буде діяти така система відбору за типом. Як зараз діє в Ізраїлі.
На думку волонтерки, багато військових п’ють не тому, що вони затяті алкоголіки, а тому, що їм потрібна психологічна підтримка. Тож з наступного місяця запускається ще один пілотний проект – мобільні групи психологічної підтримки у навчальних центрах і на полігонах, які складатимуться з капеланів і психологів.
– Окрема програма розроблюється для розвідників, окрема – для снайперів. Це дуже важка робота: люди, які бачать у приціл свого противника, вбивають його, це все у них буквально на очах. Це найбільш стресонестійкі люди. В нас навіть були випадки в окремих бригадах – з’їжджали з глузду.
Також активісти наголошують на необхідності заборони рекламу алкоголю і обмежити доступ до нього, каже Сергій Одарченко.
– Є приклади в інших країнах як це можна вирішити: обмеження доступності за часом продажу, ціні і за місцем продажу. Якщо взяти ту саму Норвегію, то в них на 30 тисяч населення тільки одна точка продажу алкоголю. В нас це приблизно в сто разів більше.
Відсутність дисципліни, належного медичного та психологічного відбору мобілізованих, а також слабка психологічна й медична допомога на полігоні – ось ті фактори, через які маса українських військових гине, навіть не доїхавши до лінії фронту. В окремі дні небойові втрати дорівнюють бойовим. Така ось сумна математика.
/ Антоніна Торбіч, Слідство.Інфо
