Ллойд Остін заявив, що США разом з союзниками готові надати Збройним Силам України необхідну зброю. Міністр пояснив також, що вони докладатимуть зусиль, щоб допомогти нашій країні.

Відповідну заяву Ллойд Остін зробив під час свого візиту до Таїланду. Про це міністр заявив 13 червня – на 110 день повномасштабної війни, яку Росія почала проти України.

Ллойд Остін відповів на питання журналіста щодо того, чи досі метою союзників є перемога України у війні та ослаблення Росії і пригадав заяву радника глави ОП Михайла Подоляка, який заявив, що Україні потрібно 1000 гаубиць та 300 реактивних систем залпового вогню та назвав перелік іншої потрібної зброї.

“США готові надати все і допомогти Україні досягти успіху… У нас також є партнери з усього світу, які готові реально допомогти Україні”,
– запевнив Остін.

Зазначив, що Штати надали значну кількість гаубиць та велику кількість боєприпасів поряд з багатьма іншими речами. Додав, що зброю Україні надали й інші країни.

До слова, як , розповідає Главреду блогер Вадим Фульмахт, все частіше з’являються коментарі типу “Україна – не центр Всесвіту”, “Захід нікому нічого не винен”, “Україні і так допомагають безпрецедентно, а ви ще й права качаєте” і т. п.

Я сам терпіти не можу піонерські гасла, але не треба впадати в іншу крайність. Так, прямо зараз Україна – центр Землі, уявіть собі. І це не смішно. Ситуація наприкінці 2021 року радикально змінилася, хоча дехто все ще ніби в 2016 році живе.

Що було раніше? Ми клянчили, Порошенко бігав по всьому світу і розповідав, що ми захищаємо Європу. На Заході чемно робили вигляд, що вірять, а ми робили вигляд, що віримо в їхні обіцянки підтримувати Україну в її прагненнях. Тому що ніхто не вірив у наш “щит”. Всім було зрозуміло, що Путін реально не загрожує “партнерам” у Європі, а вони нам допомагають із жалю.

Наприкінці 2021 року Путін пішов ва-банк і почав відкрито погрожувати не тільки Україні, але й усій Східній Європі – збирайте, мовляв, свої натівські манатки і валіть до кордонів 1997 року.

Потім 24.02.2022 він підтвердив, що не блефує. А далі, вибачте, що змушений повторювати очевидні речі, Київ не здався за три дні, на загальний подив на Заході. І повномасштабна війна триває вже майже чотири місяці без видатних успіхів “другої армії світу”.

Україна вимагає важкі озброєння і отримує їх явно в недостатньому обсязі. І тут ми повертаємося до питання, хто кому винен.

Ще раз нагадую, що Путін викотив ультиматум не одній Україні, а взагалі блоку НАТО. І довів, що звихнувся по-справжньому, а не клеїть дурня.

Ну що, все ще ніхто нічого не винен? Ок, ідіоти заплатять втричі, але пізніше. Чемберлен із Даладьє не дадуть збрехати – вони теж нікому не були винні, напевно. Ми вже в одному човні, як би хтось на Заході не сподівався, що його ця проблема не торкнеться, навіть якщо Україна програє. Путін не вічний, але без демілітаризації РФ проблема не розсмокчеться все одно. Тим більше, ніхто не просить озброїти ЗСУ для походу на Москву.

Тут ви знову нагадайте – у Путіна ж є ядерна зброя! Ну то що? Он Азербайджан розібрався з Вірменією в 2020 році, і Путін зі своїм ОДКБ вмився разом із ядерною зброєю. Точно так само, як він вмився, коли турки збили російський літак.

Умиротворяли агресора вісім років із 2014 року (а точніше, 14 років з 2008-го), поставляли західні комплектуючі для озброєнь в обхід санкцій, будували Північні потоки, своїми руками зміцнили залежність від Газпрому, фактично своїми грошима сформували величезні резерви російської економіки для війни, а тепер “ми нікому нічого не винні”? Серйозно? Це я ще про Будапештський меморандум нічого не кажу.

Навіщо ви підтримуєте цю західну бездіяльність або сприймаєте як даність, я не розумію. Тому що думаєте, що Байдену видніше, він там щось знає про здоров’я Путіна? Байдену вже було видніше в Афганістані і в Україні (Київ впаде за 96 годин, або скільки там вони нам дали).

Я не бачу жодної причини, щоб розчулюватися: “Ах, яке щастя, вперше після Другої світової війни в Європі така масштабна військова допомога”. Тому що така війна теж в Європі вперше після Другої світової. Вони допомагають не тільки нам, а й собі.

Коротше кажучи. Я розумію деяких емігрантів, яким подобається поблажливо розповідати варварам, що залишилися на батьківщині, про реалії першого світу. Але давайте вже потихеньку приймати нову реальність, де ми дійсно маємо право вимагати, і не боятися, що хтось “образиться”, це дитячий садок.