Боєць “Легіону Свободи” Руслан Андрійко зазначив, що на лінії зіткнення тривають вогневі контакти з противником
Про це він сказав в ефірі телеканалу “Еспресо”.
“Фіксуємо активізацію фронту саме на Луганщині та Донеччині. Ситуація напружена, тривають постійні обстріли. У районі Лиман – Кремінна окупанти обстрілюють прифронтові села та знищують їх фосфором та касетними снарядами. На лінії зіткнення тривають вогневі контакти з противником”, – підкреслив Андрійко.
За словами бійця, позиції українських захисників не втрачені, всі штурми ворога відбиті.
“Ворог дрібними групами кидає штурмові загони, як зі складу мобілізованих, так і більш підготовлені загони. Відбувається по два – три штурми на день наших передових позицій, також фіксуються спроби нічних штурмів з боку противника. ЗСУ знищують ворога та працюють на нашу спільну перемогу”, – додав Андрійко.
В той самий час військовий експерт Олександр Коваленко зазначає, що, на його думку вести наступ у напрямі Лимана для РВВ дуже дурне заняття з гранично сумнівною перспективою, але по тому як окупанти насичують цю локацію силами і засобами можна говорити про те, що вони все ж таки підуть на цей крок.
Військовий експерт Олександр Коваленко звертає увагу на те, що, якщо в цілому говорити про постійно пульсуючу інформацію про якийсь епічний наступ росії, то частково ця пульсація вірна – наступ буде, але, часто, йому чомусь приписують ті масштаби, які окупанти із себе ну ніяк не зможуть видавити. І не лише не зможуть видавити, а й заженуть себе в капкан.
Наприклад, та сама Луганщина, сектор Сватово-Кремінна. Готуючись до умовного наступу РВВ загнали туди додаткові підрозділи десантури зі складу 331-го та 217-го 98-ї ВДД, тим самим довівши загальне угруповання майже до 9 тис. Досить серйозна концентрація сил і засобів, але… є нюанс.
Військовий експерт Олександр Коваленко підкреслює, що нюанс полягає в тому, що напрямок з якого вся ця сила може рвонути, скажімо так, гранично некомфортний рельєфно-ландшафтно-логістичним факторами. Так, використовуючи фактор кількісної переваги та ігнорування втрат вони можуть досягти тимчасових цілей, але…
Але, по-перше, це явище матиме тимчасовий ефект, до моменту виснаження обмеженого такого наступу ресурсу, а по-друге, досягаючи тимчасової мети, цьому напрямі, РОВ втрачають ресурс, який міг би бути використаний інших локаціях. Наприклад…
Наприклад в районі Вугледару, де морпіхів ТОФ відправили на той світ, а підрозділи 12-ої ОБРСПН ГУ ГШ ЗС РФ (ГРУ) були взагалі знищені.
Або під Авдіївку, де бандформування “П’ятнашки” втратило свою боєздатність через помітний рівень втрат.
Або, повертаючись до теми Бахмута, перекинути та сконцентрувати ці сили на посиленні штурму міста, під яким окупанти “продовжують брати”, незалежно від того, хто його штурмує, зеки, мобіки 1 АК і 2 АК або бравий десантурний антрекот. Результативність всім категоріям агресорів однакова.
Але, РВВ обмежені в можливостях вільно, на широку руку, розподіляти ресурс, відправляти підрозділи туди, де вони необхідні і навпаки, без відчутної шкоди для боєздатності оперувати ними. Обмежений ресурс – обмежені можливості.
Ось і виникає питання, коли ти критично обмежений у ресурсі, але готуєш наступ за декількома напрямками, деякі з яких свідомо провальні, то чим ця вся авантюра для тебе може закінчитися в цілому, навіть там, де умовно на тебе може чекати ситуативний успіх?
