Від початку повномасштабної війни в Україні Росія втратила більше 50 тисяч військовослужбовців убитими. 6 вересня Генштаб ЗСУ звітував, що кількість загиблих російських вояк у цій війни перетнула позначку у півсотні тисяч, але відтоді російських 200-х побільшало ще на 3 тисячі. Проте російський президент Володимир Путін все одно запевняє, що Росія від 24 лютого нічого не втратила.
Колишній радник міністра внутрішніх справ та Офісу президента, кандидат політичних наук та аналітик Віктор Андрусів в інтерв’ю Главреду розповів, наскільки критичною для російського війська є така кількість втрат особового складу, скільки Кремль готовий покласти в Україні своїх солдатів, чому воювати в нашу країну майже не відправляють москвичів та пітерців, як у Росії вирощують регіони-донори живої сили, коли і де варто чекати від збройних сил РФ чергового “жесту доброї волі”, а також чому після поразки на Харківщині у росіян тяжке похмілля, і їхнім Іскандерам уже не так смішно.
Цифра, яку оголошує Генштаб, максимально близька до реальності. Про це свідчать результати різних перевірок, у тому числі західних експертів.- говорить Андрусів.
Завжди виникає питання – звідки беруться ці дані, як ми дізнаємося, скільки вбили солдатів противника. Передусім у наших військ попередньо є інформація про те, куди має бути завдано удар, тобто вони знають і бачать, куди б’ють, куди відправляють снаряди. А по факту все це перевіряється перехопленнями, тому що російські військовослужбовці викликають евакуацію або доповідають своїм про втрати. У нас ведеться розвідка, яка все це слухає.
Цифра – більше 50 тисяч – не є стовідсотково точною, але вона максимально наближена до реальності.
Єдиний момент. Ця цифра не завжди враховує загиблих із “ЛНР” і “ДНР”. Погрішність невелика, але є: зазвичай їх гине більше, ніж ми фіксуємо. До бійців із “ЛДНР” російська армія ставиться вкрай зневажливо і не надто хоче їх рахувати, адже часто цих людей використовують як розвідувальні групи, які просто відправляють вперед, щоб їх розстріляли, аби, таким чином, виявити українську позицію, з якої вівся вогонь. Тому облік загиблих із “ЛДНР” не надто ретельно ведеться.
А так, у цілому, незалежні західні оцінки говорять про те, що дані нашого Генштабу – це максимально близька до реального стану справ цифра.
В Росії бояться паніки. Бояться, що ця інформація почне обговорюватися в суспільстві. До того ж, загиблі – це якраз свідчення того, що “спецоперація” йде не за планом. Адже якщо в планах було, щоб загинуло більше 50 тисяч росіян, то це досить дивний план…
Тому російське керівництво повинно показувати, що втрати мінімальні, аби росіяни думали: “Ну, при таких втратах можна воювати далі”.
Для російських збройних сил це насправді катастрофа. Тому що ключовою проблемою російської армії уже зараз є брак солдат. А проблемою це є тому, що фронт сьогодні складає близько 1300 км, і, щоб утримувати таку лінію фронту та наступати, потрібно, як мінімум, півмільйона солдатів.
Росіяни ж задіяли всього близько 180 тисяч військовослужбовців. Тому втрата 50 тисяч суттєво зменшує можливість Росії утримувати лінію фронту. В результаті вони починають сипатися, що ми вже бачимо. Тобто Росії вже зараз бракує людей для утримання лінії фронту.
Тому певною мірою наш успішний контрнаступ є результатом того, що у противника надзвичайно велика кількість загиблих.