В даній статті викладено опис про реальний стан кримінального провадження щодо розстрілу Героїв Небесної Сотні.
Як нещодавно заявив на спільному засіданні антикорупційного та правоохоронного комітетів Верховної Ради України В. Ярема, що в Генеральній Прокуратурі України створено Управління спеціального розслідування, в якому задіяні 83 слідчих та оперативних працівники. Генпрокурор додав, що в справі про злочини на Майдані розслідується 12 епізодів, 22 особам повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, 13 осіб невдовзі також стануть підозрюваними.
Напрошується запитання, – чому з таким запізненням? До створення даного органу в Генпрокуратурі не було єдиного та чіткого керівництва щодо розслідування, зведеної аналітики чи хоча узагальнених причин цих жахливих подій в центрі столиці. Чи можливо слідство зайшло в глухий кут? Керівник «Беркуту» Садовник Д., один із основних фігурантів, втік від слідства (про що ми розповімо нижче), інші підозрювані, або не мають прямого відношення до вчинення цих нелюдських злочинів або являються другорядними особами. А хочеться щоб відповідальність понесли не тільки хто натискав на гачок гвинтівки, а й були покарані ті, хто віддавав злочинні накази.
Один із основних фігурантів даної справи, особа, яка була гвинтиком в даному жахливому механізмі розстрілу Євромайданівців, яка реально б могла в своїх показаннях пролити світло у звірячих вбивствах – це керівник спеціальної роти «Беркут» Дмитро Садовник. Він підозрюється в розстрілі 39 Євромайданівців на вул. Інститутській, санкція за дані злочини передбачає від 10 років до довічного позбавлення волі. Проте 19 вересня Печерський районний суд м. Києва змінив запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, який полягав в забороні підозрюваному залишати житло з 23.00 по 07.00 години. Підставою для обрання домашнього арешту, для прийняття ухвали суду, стала наявність в Садовника дружини, трьох дітей, позитивної репутації та квартири в Києві. Так, очільнику «Беркуту», який підозрюється у скоєні особливо тяжких злочинів, на думку суду дані підстави являються гарантією, що він не буде ухилятись від кримінальної відповідальності.
Прокуратура подала апеляцію на дану ухвалу суду, проте Садовник на судові засідання вже не являвся, зняв електронний засіб контролю та втік від слідства. Помилкою було б думати, що хоча ГПУ передасть обвинувальний акт щодо судді Волкової, яка змінила запобіжний захід Садовнику, чи подання у Вищу кваліфікаційну комісію суддів про відсторонення судді Волкової, допоможе слідчим в розкритті цих жахливих злочинів. В СІЗО на даний час находяться двоє підлеглих командира «Беркута», – Павло Аброськін та Сергій Зінченко. Проте найбільша доказова база була зібрана по відношенні до Садовника, його наказів, дій та стрільби по Героям Небесної Сотні, дане кримінальне провадження може розсипатись як картковий дім.
Проте не все так погано. Варто згадати про адвокатів Небесної сотні, які безкоштовно на громадських засадах являються представниками родичів загиблих на Євромайдані, це Павло Дикань, Маркіян Галабала, Олексій Черняк, Віталій Титич, Євгенія Закревська, Олена Сторожук, Олександра Яценко, Анна Литвин, Назар Кульчицький та інші адвокати, які намагаються здійснити все можливе та неможливе для проведення повного та неупередженого розслідування щодо розстрілу Героїв Небесної Сотні. Як стверджують адвокати, необхідно встановити певні факти в справах по виконавцях злочинних наказів, для доказів щодо обвинувачення від низів до найвищих осіб без погодження та відома яких, дані звірства не могли мати місце.
Проте час минає, кроки слідством робляться із запізненням, а відповідно до Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування може тривати не довше одного року, з моменту повідомлення особі про підозру.
Виходом з даної заплутаної ситуації могло б бути розслідування даних подій Міжнародним Кримінальним Судом, який розташований в місті Гаазі, в компетенції якого переслідування осіб відповідальних за геноцид, військові злочини та злочини проти людяності. Проте Гаазький суд керується Римським статутом, а Україна його підписала проте не ратифікувала. Щоб розірвати дане зачароване коло Кабінет Міністрів України, в квітні подав декларацію про визнання юрисдикції цього суду стосовно злочинів, які було скоєно в Україні з 21.11.2013 р. по 22.02.2014 р. Проте, як на жаль в нашій державі буває, декларацію в Міжнародний Кримінальний Суд подали, а механізм взаємодії не вибудували, в зв’язку з чим співпраця просувається дуже повільно.
Так що, панове правоохоронці не зволікайте, із встановленням та покаранням винних осіб, не зважаючи на статус, якими вчинено найтяжчий злочин за часів незалежності нашої держави.
