Нерукотворний образ Ісуса Христа, відомий як «Хустина Абгара», викликав у Львові справжній ажіотаж. До собору святого Юра вже більше тижня їдуть люди, якщо не з усієї України, то з її західної частини точно.

Щоб побачити на власні очі святиню, яка в  вперше за останні 100 років покинула Ватикан, в черзі треба простояти майже добу, передає ІА корупція Інфо з посиланням на Львівський портал. 



 

Площа перед собором святого Юра здалеку нагадує мурашник, а зблизька – той таки мурашник, тільки з людськими голосами.

Черги

Незважаючи на не зовсім хорошу погоду, побачити святиню сьогодні, на 12-й день її перебування у Львові, прийшли декілька тисяч людей. Потрапити до храму можна, якщо вистояти в довжелезній черзі. Насправді черг дві.



 

Перша з них складається з батьків, які привели до ікони своїх маленьких чад. Ця черга тягнеться до корпусів Львівської політехніки. Поки діти бігають, знайомляться і бавляться, їхні батьки впевнено крокують до мети. Складається враження, що в цій черзі стоять ті, хто хоче якнайшвидше потрапити до храму. В жодному разі не маємо на меті образити релігійні почуття людей, однак тут можна побачити мамусь чи бабусь з такими маленькими дітьми, яким навряд чи цікавий факт існування реліквії. Відтак, черга людей із маленьким паломникам, рухається інтенсивніше, аніж інша.

Друга черга складається з вірян різних вікових категорій: від студентів до стареньких бабусь, які приїхали побачити святиню. Тягнеться вона вздовж вулиці Листопадового чину аж до головного управління залізниці. Тут можна побачити людей, які приїхали з області, або з інших регіонів України і аж ніяк не очікували на такий розвиток подій. Здебільшого на їх обличчях радості не узрієш, люди стоять озлоблені, бо ще й погода не дуже тішить, а черга рухається не так швидко, як би хотілось. А якщо бути відвертим, то черга майже взагалі не рухається.



 

Розмови       

Якщо в черзі з дітьми люди найчастіше заспокоюють своїх чад, то в другій черзі ведуться різного роду світські бесіди. Саме в другій черзі найлегше розрізнити скільки часу людина вже стоїть. І, якщо наприкінці черги люди, які стоять відносно недавно, ще читають молитви і навіть колядують, то, підійшовши до воріт собору святого Юра, святістю і не пахне. І зрозуміти настрої людей можливо – вони чекають 20 годин, а дехто й більше. Втім, зважаючи на поведінку деяких паломників, складається враження, що самі вони призабули мету свого очікування.



 



Наприклад, кореспондент Львівського порталу мав можливість спостерігати за панянками, які злісно сперечались з іншими прочанами, бо ті якось обійшли їх в черзі. Розмову на підвищених тонах припинив якийсь пан, якому щоправда для нагадування навіщо тут зібрались люди й самому довелось чимало накричатись.

Уже майже під самими воротами, що ведуть на подвір’я церкви, чоловіки і жінки кричать: «пустіть, пустіть, пустіть», водночас скоса поглядаючи на батьків з дітьми та військових з зони АТО, яких до храму пускають без черги.



 

Також тут можна зустріти чимало прохачів зі скриньками, які збирають гроші. Потреби в кожного різні, однак є й такі, котрі вирішили скористатися моментом. До прикладу, дівчина зі скринькою, до якої підійшов журналіст Львівського порталу поспілкуватись, з невідомих  причин про благодійність говорити не захотіла, а натомість поспішила сховатись серед натовпу людей.



 

Окрім того, скористались ажіотажем й різноманітні торгівці. Вони продають образки з зображенням святині, а також торгують свічками. Ще одна прибуткова справа поблизу собору – продаж кави та чаю.



 



 

Люди, що стоять в кілометрових чергах до храму, не завжди йдуть з вірою в серці і дорогою до ікони іноді демонструють своє справжнє єство, яке далеке від ідеалу. Звичайно, таких людей тут можна побачити, однак все ж більшість прочан вірить у чудо, а в довгому очікуванні позбуваються своїх недоліків завдяки щирій молитві. 



 



 



 

Нагадаємо, нерукотворний образ перебуватиме в Архикатедральному соборі Святого Юра у Львові до 15 лютого.