Батьки Миколи Тарасова тримали торговий кіоск на ринку в Іванівці, по сусідству з торговою палаткою сім’ї убитої Даринки Лук’яненко. Власне, в той фатальний день Микола і пішов за дівчинкою саме від ринку.
Сьогодні бізнесу на ринку у Тарасових немає – після події їм почали надходити погрози, і вони закрили ларьок.
– Точка їхня не працює. Їх в перший же день звідси прогнали. Свій торговий контейнер вони не продали, чим зараз займаються, ніхто в селі не знає, – каже мешканець Іванівки Дмитро. Односельці Тарасових недолюблюють, Миколи вважають винним і звинувачують його матыр. Хоча б тому, що, коли поліція знайшла тіло, Марія Тарасова спочатку публічно відреклася від сина. Але потім знайшла йому адвоката.
Або ще момент, що не залишився непоміченим місцевими жителями. Брат і батько з упевненістю пройшли поліграф в ефірі одного з ток-шоу. Фахівці підтвердили: вони не знали про скоєне. А ось Марія на детекторі брехні надмірно хвилювалася саме на питаннях, чи знала вона про те, що її син вбив дівчинку. Зрозуміло, що для суду це не докази зовсім, але мешканці Іванівки свій вердикт вже винесли: мати Миколи знає куди більше, ніж розповідає. А він сам бреше, що нікого не вбивав.
Геннадій і Марія Тарасові і інший їхній син Олександр як і раніше живуть в Іванівці.
– Переїхати нікуди не можемо. Тут хоч не треба за будинок платити. Продукти є, дрова є – жити можна. На роботу, поки суд не закінчиться, ніхто нас не візьме, кадровики не пропустять, – запевняє Марія Тарасова. – У нас в нашому торговому контейнері було дуже багато продуктів: рис, гречка, олія, картопля. На них і виживаємо. Мікроавтобус наш продали за тисячу доларів. Ось так і живемо.
Втім, за її словами, з сином Миколою сім’я стосунків більше не підтримує. Каже, востаннє намагалася з ним поговорити під час слідчого експерименту, і все. Єдине, передала Миколі теплі речі, та й то виключно на прохання слідчого.
Загрози сім’ї, мовляв, спалимо будинок, забирайтеся з Іванівки, вже почали сходити нанівець, як масла у вогонь підлив відмову Миколи від своїх показань.
– Був суд, Коля пішов у відмову. Не знаю, чому він це робить. Може, адвокат порадив. Не знаю. Ми не підтримуємо жодних стосунків. Адвоката я його ні разу в очі не бачила, – запевняє Марія. – Люди знову обурилися, стали говорити, що ми знову торгуємо і на ці гроші найняли адвоката. Знову нам написали на паркані “Мати вбивці”. А на воротах – “Забирайтеся”.
Самі вони в суд не їздять – бояться, що над ними влаштують розправу. Але якщо суд викличе давати показання, звичайно, приїдуть.
Батьки Даші важко переживають втрату своєї маленької доньки. Без сліз про неї говорити не можуть. Згадують, сумують. Хочуть, щоб суд по швидше закінчився. І заява Миколи Тарасова для сім’ї Лук’яненко немов удар ножем в серце.
– Спочатку в суді він поводився дуже нахабно. А на наступному засіданні сидів тихенько. Мабуть, зрозумів, що зробив помилку. Напевно, думав: все стихло, і зараз можна відкосити, – каже батько Даші Сергій Лук’яненко. – Він стверджує, що тіло підкинули. Яка нахабна брехня! Він у всьому зізнався на слідчому експерименті.
За словами Лук’яненка, Микола, як і його сім’я, розраховували, що час минув і люди забули. Але ні. Місцеві всі пам’ятають і до Тарасових налаштовані вороже. І написи на воротах – це ще квіточки.
– Чому депутатам можна брати на поруки всяких кримінальників, а мені ні? Ось я б взяв його сьогодні на поруки, а потім би робив з ним все що захочу. І повірте, йому несолодко б довелося, – в розпачі погрожує Лук’яненко. – Як він знущався над моєю дитиною. Він її дуже довго вбивав. Душив, бив, а вона пручалася. Звідки у нього така жорстокість? Я не знаю, куди ми котимося? Подивіться, скільки дітей стало пропадати, це все від безкарності.