На Ізюмський напрямок до окупантів вже не надходять резерви з Росії чи з інших ділянок фронту. Тож загарбники періодично перекидають свої БТГ то на Попаснянський, то на Ізюмський напрямки в залежності напрямку головних зусиль.

Це втомлює війська і свідчить про те, що на теперішньому етапі Росії тугувато з резервами.

Про це радник керівника Офісу президента Олексій Арестович розповів у розмові з російським юристом, правозахисником Марком Фейгіним 29 червня.

“На Ізюмському напрямку – дива, там лісовик бродить. Другу чи третю добу відзначена прецікава річ: вже не надходять резерви з Росії чи з інших ділянок фронту. І Попаснянський та Ізюмський напрямки перекидаються двома-трьома батальйонно-тактичними групами у залежності від того, де напрямок головних зусиль в них, що вчора ввечері було вирішено. По-перше, це втомлює війська. По-друге, вони вступають у бій непідготованими, не маючи можливості увійти в курс справ”, – розповів радник голови ОП.

“Це ціла історія, яка показує, що з резервами не взагалі, але на цьому етапі тугувато. Є БТГ нещасні, які штурмують, штурмують Долину днів, непевно, 50 і Богородичне. Потім перекинулися і поштурмували від Попасної трішки вбік, і потім знову – на Долину. Ось так бідні туди-сюди носяться. Чотири ротації за 84 дні там відбулися. Ротовані виходять з великими втратами”, – поінформував Арестович.

Слід підкреслити, що на Заході вважають, що Росія скоро вичерпає свою боєздатність, а невеликі зміни в контролі над територіями мають менше значення, ніж загальний баланс сил. Зокрема, вони констатують, що армія Росії скоро вичерпає свої бойові можливості й буде змушена зупинити свій наступ на Донбасі. Так вважають західні розвідувальні управління й військові експерти.

«Настане час, коли крихітні здобутки Росії стануть неприйнятними з точки зору їх ціни. І їй доведеться зробити велику паузу, щоб відновити можливості», – цитує Washington Post неназваного західного чиновника, який прокоментував виданню ситуацію на умовах анонімності.

Американське видання зауважує, що такі оцінки з’явилися попри те, що наступ російських сил, які мають чисельну перевагу в техніці, продовжуються. А місто Сєвєродонецьк було окуповане агресором, ставши найбільшим містом, яке Росія змогла захопити з початку битви за Донбас. Її війська тепер наближаються до Лисичанська, розташованого на іншому березі річки. Якщо і це місто вдасться окупувати, толі Росія буде контролювати майже всю Луганську область. Контроль над Донбасом – публічно проголошена мета російської так званої «спецоперації». Хоча наступ одразу на кількох фронтах у лютому дав чітко зрозуміти, що амбіції Москви не обмежуються цим регіоном.

Захопити Лисичанськ буде не просто, тому що місто стоїть на височині. А річка лишається природною перешкодою для російського наступу. Тож замість того, щоб намагатися перейти річку, російські війська, схоже, збираються оточити місто з заходу, просуваючись на південних схід від Ізюму і на північний схід від Попасної. Російські канали в Telegram повідомляли, що російська армія отримала наказ взяти всю Луганську область під контроль до неділі. Це може пояснити критичну інтенсивність боїв впродовж минулого тижня.

Але «повзучий» наступ Росії майже повністю залежить від використання великої кількості боєприпасів, зокрема, артилерійських снарядів. Російські обстріли були на стільки інтенсивними, що майже жодна армія світу не здатна довго вести такий вогонь, сказав неназваний західний чиновник. Washington Post пише, що ніхто не називає чіткі часові рамки. Але прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон з посиланням на розвідку своєї країни натякнув нещодавно, що Росія буде здатна вести бій лише «кілька найближчих місяців».

Після цього вона «дійти до точки, коли наступального імпульсу більше не буде через виснаження її ресурсів». Про це Джонсон сказав в інтерв’ю Sueddeutsche Zeitung. Російські коментатори теж визнають ці труднощі, вказуючи на хронічну нестачу живої сили.

«У Росії не вистачає фізичної сили в Україні, зважаючи на те, що лінія протистояння розтягнулася на тисячу кілометрів чи й більше», – написав російський військовий блогер Юрій Котьонок.