Іноді досить цікаві новини проходять майже непомітно. Просто тому що на перший погляд вони не про Україну. Але це тільки на перший і поверхневий погляд. Якщо в новині не вказана наша країна – це зовсім не означає, що новина її не стосується. Іноді відсутність слова “Україна” в списку навіть красномовніше згадки, пише політолог Кирило Сазонов.
Свіжий приклад такої новини – гучна заява Кремля про новий список недружніх Росії країн. Їх всього дві. Якщо на поточний момент найбільш недружні, то вони реально працюють ефективніше інших. Нас там немає. І тут обов’язково потрібно додати два слова – “На жаль” і “Поки”. Поки розпорядженням російського президента Путіна в цей список увійшли Чехія і США.
Чехія після висилки відразу 18 російських диверсантів з дипломатичними паспортами (називати їх дипломатами гріх), а також США за замовчуванням. Так ось, чому України не має в цьому короткому списку? Я обурений. Ми недопрацьовуємо у внутрішній і зовнішній політиці. Потрібно прискорити процес. Пане президент, чекаємо нових рішень, які змусять Кремль згадати про нас і додати слово “Україна” в елітарний клуб недружніх РФ країн.
Справедливості заради варто відзначити, що Володимир Зеленський встиг уже не раз здорово засмутити Кремль. Незважаючи на масу заяв деяких політиків і їх симпатиків про його нібито проросійськість, готовність поступатися Путіну і так далі. Ніяких прямих переговорів з ОРДЛО немає і не буде. Зеленський прекрасно розуміє в чому там пастка і називає це червоною лінією.
Російська пропаганда, яка прекрасно розквітала в українському ефірі під час російської агресії була моментально і жорстко закрита. Медведчук отримав кримінальні справи, санкції і домашній арешт. Не СІЗО, звичайно, але навіть таке уявити пару років назад було неможливо. Так що результати є і за них дійсно варто Зеленському сказати спасибі. Але, чорт забирай, нас забули вставити в список недружніх країн. Значить, що? Потрібно розвивати цей напрям.
Тим більше, зараз дуже вдалий. Ініціатива Чехії щодо висилки дипломатів отримала часткову підтримку в Євросоюзі. А російські заяви з цього приводу викликали вже жорстку реакцію офіційного ЄС. Ну, як завдяки позиції всіх європейських лідерів Путін зганьбився в головне свято російського божевілля я вже писав. Тобто російська дипломатія переживає важкі часи, їх не штовхає тільки ледачий і президент Туркменістану з вірменським колегою. Гріх не штовхнути і з нашого боку.
Заслужено штовхнути, я б сказав. Наприклад, візовий режим з РФ просто давно напрошується. Імпорт електроенергії варто прирівняти до держзради. Ну і по Медведчуку варто розвивати процес. До речі, є ще ряд прізвищ, які цілком заслуговують на статус російських агентів і, як мінімум, лобістів. Так що є куди рости. Елітний клуб недружніх Мордору країн Середзем’я чекає нас.
