Міністерство оборони Білорусі оголосили про “мобілізаційні навчання” з 22 червня по 1 липня у Гомельській області, яка межує з Україною.
Про це пише білоруське провладне інформагентство “Белта”.
“Щорічне вчення, минулого року аналогічне було проведено з військовими комісаріатами Могилівської області. Мета – перевірити готовність військових комісаріатів виконувати завдання щодо призначення”, – йдеться в повідомленні.
Білоруські військові потягнуть на збори військовозобов’язаних запасу. Комісаріати хочуть “відпрацювати” питання оповіщення та відправки громадян у військові частини. Планується у навчаннях задіяти сили спеціальних операцій збройних сил Білорусі. Це робиться для того, аби створити наближеною до реальності обстановку.
Раніше збройні сили Білорусі продовжили свої військові навчання щонайменше до 25 червня.
“Незважаючи на підвищення тривалості навчань на полігонах, білоруська армія, як і раніше, не готова до наступальних операцій. Єдине, на чому така підготовка позитивно відбилася, так це на можливості оборонятися. Також можна відзначити незначний прогрес у навичках пілотування”, – пише моніторингова група.
Одночасно самопроголошений президент Олександр Лукашенко заявив про необхідність посилення білоруської армії ракетними комплексами – їх у Білорусі хочуть як створювати власні, так і отримати від РФ.
Про те, чи може це означати, що Лукашенко все ж готується вступити у війну на боці Путіна, або, навпаки, шукає можливості дистанціюватися від нього, читайте у статті редактора ЄвроПравди Юрія Панченка Нова стратегія Лукашенка: як Білорусь реагує на проблеми РФ у війні з Україною. Також дивіться цікаве відео на нашому Youtube-каналі.
Нещодавно самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко дав інтерв’ю Associated Press в якому сказав: “…я це відчуваю так, що операція ця затягнулася”. Він мав на увазі так звану військову “операцію” Путіна. Складно уявити, що глава країни, яка є сусідкою України, “не дуже занурений у цю проблему”. Проте така відверта неправда була потрібна Лукашенку, щоби довести іншу свою тезу.
Цього разу такою тезою було бажання довести свою непричетність до російської агресії, а відповідно – показати, що санкції (чи принаймні, частина з них) були накладені на Білорусь несправедливо. Нагадаємо, що перша спроба білоруської влади із Заходом виявилася невдалою.
В середині квітня голова МЗС Білорусі Владімір Макей направив листа на адресу європейських диппредставництв із пропозицією поновити діалог. Формально відповіді на цей лист дано не було, проте його публікація стала показовою сама по собі. Де-факто Захід відмовив Лукашенку в діалозі. І як часто стверджується, не в останню чергу через те, що більше не вважає його не тільки легітимним президентом, але й реальною владою у Білорусі.
І це проблема не лише у відносинах із Заходом. Залежність Лукашенка від РФ чудово бачать і всередині країни, в тому числі державний апарат. А тому завданням номер один для Лукашенка стало доведення того, що саме він продовжує контролювати ситуацію в країні. Тож, перевірки боєздатності армії виглядають цілком зрозумілим кроком: Лукашенку потрібно демонструвати, що силові структури залишаються повністю підконтрольними йому.
Невипадково під час першого етапу російсько-української війни багато говорилося про те, що керівництво армії Білорусі набагато лояльніше ставиться до РФ, аніж керівництво країни. І навіть неофіційно допускався варіант можливості залучення білоруських військових до війни “через голову” Лукашенка. Відновлення повного контролю над армією є ключовою запорукою політичного виживання Лукашенка. Але одночасно це дає самопроголошеному президенту надію на відновлення діалогу із Заходом.
