Спочатку – Дубінський. Тепер – Семенченко. Далі – буде. Звичайно, кінцева мета – Коломойський. Можна говорити про зовнішнє управління Україною з боку США. Але найбільше про це кричать ті, хто хоче, щоби зовнішнє управління Україною знову здійснювала Росія, як це було в часи Януковича, пише політичний оглядач Анатолій Щасливий.

Зеленський робить обережні кроки назустріч Байдену. Нам, кров з носа, потрібна допомога США й особливо Міжнародного валютного фонду. З іншого боку, Зеленський боїться здати в Україні всі паролі й явки. Ось і крутиться, мов вуж на сковорідці.

Схоже, що Дубінським і Семенченком пожертвували з подачі самого Коломойського. Ба, більше! Здається, він готовий навіть сісти – але в Україні, очікуючи на рішення найсправедливішого у світі Печерського суду під орудою Портнова. Це набагато краще, ніж депортація до США. Байден зараз зайнятий трішки іншими проблемами, але й для Бені настане зірковий час. Тоді події з космічною швидкістю і в геометричній прогресії можуть змести колишнього його.

Пожертвувавши Дубінським і Семенченком, Коломойський дав зрозуміти Порошенку, що зменшує шквал критики проти нього. Мовляв, замов за мене словечко перед Байденом. Але якби ж то тільки ці особи нападали на Порошенка. Іншим мовчати Коломойський команди не давав. Тому до кінцевого порозуміння між олігархами ще не дійшло, але ж важливий навіть не кінцевий результат, а процес.

Ті, хто служить Коломойському, повинні зрозуміти одну просту річ: нема нічого вічного під сонцем. Улюблений олігарх задля спасіння власної шкури здасть їх з потрухами і навіть не скривиться.

Навряд чи такі помірковані кроки Зеленського задовольнять Байдена. Якщо ж розв’язання проблеми з Коломойським розтягується в просторі й часі, це може призвести до ще більшої кризи в українсько-американських стосунках. На жаль, крайніми вкотре опиняться українці.

Санкції проти російських компаній потрібні, але їх недостатньо. Парламент має прийняти закон про боротьбу з колаборацією. Тільки це може зупинити потік російської пропаганди. Про це заявив політолог, директор Міжнародного інституту демократії Сергій Таран.

«Санкції потрібні, але РНБО і президент мають визначати пріоритети безпеки України. Саме зараз треба розвивати обмеження щодо Росії. Але виникає питання – чому президент не розглядає санкції, які наклали на Коломойського США та ЄС – наші найближчі союзники?», – каже він для Gazeta.ua.

На його думку, треба вводити обмеження також проти нього та інших одіозних фігур, але РНБО чомусь це питання зараз не розглядає

«Будь-які санкції проти Росії мають зараз політичне значення. Це ознака того, що Україна готова запроваджувати їх, і сигнал до наших партнерів робити так само. Це природно, що вводяться вони проти тих засобів масової інформації, які поширюють російську пропаганду. Але самих санкцій недостатньо, мають бути введені закони, які просто унеможливлювали б використання інформаційних видань для поширення пропаганди та фікції. На рівні парламенту треба прийняти закон про боротьбу з колаборацією», – вважає Сергій Таран.