Победа – это приятное завершение качественного соревнования, или ожидаемое завершение «черной» битвы. Кроме того, борьба завершается часто, и для большинства, поражением, которую также нужно любить и уметь ждать. Главное не победа, а принятие поражения.

После выборов в Верховную Раду было немало проигравших; они потеряли много? Это уже вопрос для каждого лично. Многие просто вернулся к своим «бизнес». Были кандидаты и партии, которые уже очень больно переживали свои неутешительные результаты. И главное, до сих пор боль поражения снует над ними где-то в воздухе.

Лякає не поразка, а перемоги вагота… (І. Фаріон)

Добіг законний термін остаточного оголошення результатів виборів. ВО "Свобода" матиме представництво у парламенті лише через сімох депутатів-мажоритарників. Серед низки причин непроходження її до парламенту назву лише дві: зовнішня – світова стратегія нівелювання національних цінностей на догоду споживацькому глобалізму під демоліберальною пудрою; внутрішня, за Оленою Пчілкою, брак національного самоусвідомлення, попри позірне засвоєння (завдяки "Свободі") бандерівського гасла "Слава Україні" – "Героям слава!".

Наголошу, націоналізм в останню чергу – ідеологія. У першу чергу – це закони природи. Хочеш вигнати цю природу через двері – вона повернеться через вікно. Ми – в останню чергу партія. Передусім – ми ідея. Її спотворюють, модифікують, фальсифікують. А вона живе. Ми передусім етнічні українці, хоч як би нам не приписували у псевдопатріотичній обгортці прийнятність мови окупанта на нашій, поки "не своїй" землі. Та ще й загортають це тепер у червоно-чорний колір.

Ще 2011 року з нагоди 20-ліття партії ВО "Свобода" написався мені знаковий для сьогоднішніх політичних обставин вірш.

Лякає не поразка,

А перемоги вагота.

Політика – не казка,

А спідня нагота.

Політика – людиносутність,

Падінь і злетів чар.

То магістраль, то яма,

То попросту обвал.

Політика – то люди:

Дурні, розумні, злі.

То сув'язь із облуди,

То пошук ув імлі.

Політика – то виклик

Характеру, ідеї, тьмі.

Вона нас об'єднала,

Як друзів у корчмі.

Аби лиш не сп'яніти

У леті до мети.

Аби не розгубитись

У буднях суєти.

Аби зостатись вільним

У сόбі, чи в собí.

Пройти по линві часу,

Як витязі мети.

Лякає не поразка,

А перемоги вагота.

Небесно дякую всім, хто підтримав нас на виборах. За Дмитром Донцовим, нація народжується не з вибору, а з добору. Тому дякую і тим, хто не підтримав. Це забезпечить нам більші можливості ставати дібраними.

Действительно именно благодаря Свободе украинцы изучили лозунг «Слава Украине». Так как зимних события и войны на востоке не было и нет. И флаг красно-черный сейчас защищает ценности не украинские …

Что же обязательно этот текст нужно прислать ребятам на фронт или тем, кто после Майдана носит протезы и, чтобы проголосовать, прикульгував на участке.

Не секрет, что не все было честно и прозрачно, но коммунисты не прошли и по иронии судьбы правая партия «Свобода» также. Украина просто не хочет загонять себя в архаичные рамки, она шагает дальше.

 

Автор: Yavkubi