Перемога – це приємне завершення якісного змагання, або очікуване завершення «чорної» битви. Крім того, боротьба завершується часто, та й для більшості, поразкою, яку також потрібно любити та вміти чекати. Головне не перемога, а прийняття поразки.

Після виборів у Верховну Раду було немало переможених; вони втратили багато? Це вже питання для кожного особисто. Багато хто просто повернувся до своїх «бізнесів». Та були кандидати та партії, які вже дуже боляче переживали свої невтішні результати. І головне, до сьогодні біль поразки снує над ними десь у повітрі.

Лякає не поразка, а перемоги вагота… (І. Фаріон)

Добіг законний термін остаточного оголошення результатів виборів. ВО "Свобода" матиме представництво у парламенті лише через сімох депутатів-мажоритарників. Серед низки причин непроходження її до парламенту назву лише дві: зовнішня – світова стратегія нівелювання національних цінностей на догоду споживацькому глобалізму під демоліберальною пудрою; внутрішня, за Оленою Пчілкою, брак національного самоусвідомлення, попри позірне засвоєння (завдяки "Свободі") бандерівського гасла "Слава Україні" – "Героям слава!".

Наголошу, націоналізм в останню чергу – ідеологія. У першу чергу – це закони природи. Хочеш вигнати цю природу через двері – вона повернеться через вікно. Ми – в останню чергу партія. Передусім – ми ідея. Її спотворюють, модифікують, фальсифікують. А вона живе. Ми передусім етнічні українці, хоч як би нам не приписували у псевдопатріотичній обгортці прийнятність мови окупанта на нашій, поки "не своїй" землі. Та ще й загортають це тепер у червоно-чорний колір.

Ще 2011 року з нагоди 20-ліття партії ВО "Свобода" написався мені знаковий для сьогоднішніх політичних обставин вірш.

Лякає не поразка,

А перемоги вагота.

Політика – не казка,

А спідня нагота.

Політика – людиносутність,

Падінь і злетів чар.

То магістраль, то яма,

То попросту обвал.

Політика – то люди:

Дурні, розумні, злі.

То сув'язь із облуди,

То пошук ув імлі.

Політика – то виклик

Характеру, ідеї, тьмі.

Вона нас об'єднала,

Як друзів у корчмі.

Аби лиш не сп'яніти

У леті до мети.

Аби не розгубитись

У буднях суєти.

Аби зостатись вільним

У сόбі, чи в собí.

Пройти по линві часу,

Як витязі мети.

Лякає не поразка,

А перемоги вагота.

Небесно дякую всім, хто підтримав нас на виборах. За Дмитром Донцовим, нація народжується не з вибору, а з добору. Тому дякую і тим, хто не підтримав. Це забезпечить нам більші можливості ставати дібраними.

 

Чи справді саме завдяки Свободі українці вивчили гасло «Слава Україні». Так наче зимових події та війни на сході не було й немає. І прапор червоно-чорний зараз захищає цінності не українські…

Що ж обов’язково цей текст потрібно надіслати хлопцям на фронт чи тим, хто після Майдану носить протези та, щоб проголосувати, прикульгував на дільниці.

Не є таємницею, що не все було чесно та прозоро, але комуністи не пройшли і за іронією долі права партія «Свобода» також. Україна просто більше не хоче заганяти себе в архаїчні рамки, вона крокує далі. 

 

Автор: Yavkubi