Володимир Зеленський став президентом під гаслами “миру” і “справедливості”. По першому пункту особливого прогресу немає, тому Офіс президента зосередився на другому. Глава держави анонсував встановлення загальних правил гри для керівників фінансово-промислових груп, відомих в Україні як “олігархи”, йдеться у матеріалі видання “Апостроф”.
Президент Володимир Зеленський ще в квітні запропонував своїм підлеглим з Офісу президента, Ради національної безпеки і оборони (РНБО) і Антимонопольному комітету розробити законопроект про статус олігархів. В уряді пояснили, що в основу законопроекту ляже Антитрастівський закон США.
Утім, з реєстрацією законопроекту в парламенті все-таки відбулася певна проблема – президент обіцяв його подати у Верховну Раду ще минулого тижня. Поки по мережі “гуляють” різні версії того, яким буде антиолігархічний законопроект. Видання “Дзеркало тижня”, посилаючись на власні джерела, опублікувало деталі ймовірно пропонованого документа.
Згідно з текстом, в Україні пропонують встановити три умовно чітких критерії, щоб визначити олігарха. Ця людина одночасно:
1) бере участь у політичному житті;
2) значно впливає на засоби масової інформації;
3) здійснює контроль над значною за обсягом господарською діяльністю.
Офіційно визнані олігархи будуть включені до “Реєстру осіб, які мають значну економічну і політичну вагу в суспільному житті (олігархів)”.
Однак згодом секретар РНБО Олексій Данілов і радник глави Офісу президента Михайло Подоляк заявили, що інформація, озвучена журналістами, не відповідає дійсності.
Великий бізнес є в кожній країні. Темна сторона українського олігархату полягає в суті самої системи: завести своїх людей у владу, використовуючи політичний і медійний вплив, а після – сісти на потоки.
Навіть якщо “закон про олігархів” буде прийнятий, на швидкий ефект розраховувати не варто, зазначив у розмові з “Апострофом” економічний експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Єгор Киян.
“Закон про олігархів, який зараз обговорюється, має дві складові. Перше – необхідність справедливого перерозподілу національного багатства. З цим у нас є проблеми. Другий аспект – вимоги зарубіжних партнерів і МВФ, які наполягають на встановленні загальних правил гри для великого бізнесу і обмеження його впливу на політичні процеси. Того, що відбувається у нас, немає в жодній європейській країні. Тут зрушення можливі в частині створення законодавчого фасаду, але на фундаментальні зміни поки розраховувати не доводиться. Видно, що президент Володимир Зеленський хоче і намагається виправити ситуацію, але тут тільки бажань і старань мало. Для ефективного перерозподілу національного багатства необхідні інститути, які формуються роками”, – сказав експерт.
Разом з тим, як визнавали в бесіді з “Апострофом” чимало політичних та економічних експертів, олігархи в нашій країні з’явилися не просто так. В умовах відсутності дієвих інститутів, прозорої судової системи та професійних правоохоронних органів велика політика стає інструментом захисту бізнес-інтересів.
Олігархи в деякому сенсі вимушено “вкладаються” в медіа-проекти і політичні партії, щоб мати “своїх” людей в парламенті і уряді. Як наслідок, багато депутатських груп асоціюються з конкретними політичними і фінансовими спонсорами.
“Якби Антимонопольний комітет виконував свої функції в повному обсязі, закон про олігархів був би не потрібен. Якщо законопроект реально буде наступати на інтереси фінансово-промислових груп, то парламент його, швидше за все, провалить. Адже олігархи мають вплив на велику кількість народних депутатів . В такому випадку у Офісу президента, якщо вони реально націлені на результат, залишається небагато альтернатив. Як варіант – розпускати Раду, проводити дострокові вибори парламенту, а потім і президента, щоб отримати від народу мандат на “антиолігархічні” перетворення”, – сказав Олексій Голобуцький.
