Військовий експерт Олег Жданов розповів, що посприяє закінченню війни в Україні.

Війна в Україні може затягнутися до весни 2023 року. Все буде залежати від темпів поставок озброєння для нашої країни. Військовий експерт Олег Жданов на своєму Youtube-каналі не погодився з твердженням, що війна затягнеться до наступної осені.

Можу вам запропонувати такий варіант: формула прогнозу закінчення війни. Її треба прикладати до дня початку масових поставок техніки і озброєння для ЗСУ. Як тільки підуть в промислових обсягах (десятками, сотнями) сюди партії озброєння, з цього моменту ще треба підтягнути дату повернення наших військовослужбовців з навчання з військових центрів наших країн-партнерів. Ось від цієї дати три-чотири тижні – буде готовність (до контрнаступу, – ред.), – вважає Жданов.

Також він підкреслив, що треба з’єднати військових, які пройшли навчання, і техніку, яка прийде для них із Заходу. Зараз, додає експерт, найскладніший період війни – позиційний. Ворог вже не може наступати, а українська армія – ще.

Ця патова ситуація може розтягнутися, як мінімум, на кілька тижнів. Це мінімум, – прогнозує Жданов.

Зазначимо, що першим кроком для швидшої перемоги Збройних сил України над путінськими вояками – є усунення диспропорції в авіації.

Україні необхідно отримати від західних партнерів літаки, які можуть вирішувати задачі не через рік, коли закінчиться навчання, а зараз, наголошує експерт.

Успіх у сучасній війні високої інтенсивності майже неможливий без принаймні паритету в повітрі. Там, де Росія могла виконувати 100-200 вильотів на день, набагато менші українські ВПС могли виконати 10-20. Нам потрібні літаки, які можуть вирішувати задачі не через рік, коли закінчиться навчання, а зараз. Нам потрібно, щоб НАТО почало переозброюватись та вивільняти старі моделі літаків, з якими наші льотчики добре знайомі, а мова йде про десятки літаків. Без збільшення авіаційної підтримки українська перемога все ще можлива, якщо стратегія стримування літаків противника власним ППО витримає, але це обійдеться дорожче для наземних сил, – зауважив він.

Наступний крок, за словами Жданова, адекватне постачання систем та ракет протиповітряної оборонию. Він пояснис, “вони повинні надходити із зовнішніх джерел у великій кількості, щоб Україна переважала і могла виконувати спроби збиття та перехоплення у великих кількостях. 

Так як російські сили адаптувалися, і рівень втрат українських безпілотників високий, потрібно постачати більше БпЛА, вважає він.

“Дрони при артилерійських підрозділах забезпечують швидке прицілювання та точний вогонь, максимально використовуючи обмежені артилерійські ресурси України”, – підкремлив експерт. 

Не менш важливою, ніж підтримка з повітря, є артилерія, яка буває трьох видів. Україна зустріла війну зі значними, але застарілими запасами ствольної артилерії, що ускладнилось праком боєприпасів. Як і у випадку протиповітряної оборони, Україна розумно використовувала свої обмежені артилерійські здатності, швидко передислокуючи її після виконання вогневих завдань, щоб уникнути контрбатарейного вогню, і покладаючись на безпілотники для точного націлювання. Тут США можуть допомогти 155-мм самохідними гаубицями M109A6, нещодавно заміненими на новішу модель M109A7. M109A6 зараз перебуває у великих кількостях на зберіганні, – зауважив Жданов.

Окрім цього, потрібно подвоїти кількість реактивних систем залпового вогню в колісному (M142 HIMARS) і гусеничному (M270 MLRS) варіантах. Щоб вирівняти умови гри та перейти до наступу з певною надією на успіх, Україні, ймовірно, потрібно близько 50 систем HIMARS або РСЗВ, а також потрібні ракети ATACMS. Останній крок – НАТО має розглянути можливість збільшення тренувальних місій НАТО в Україні, які базуватимуться в країнах – сусідах України. За словами Жданова, ці центри могли би надати досвід, технічну допомогу, координацію поставок.