Колишній топ-менеджер “Нафтогазу” Юрій Вітренко розповів про єдину команду у компанії, яка дійсно працювала і займалася справами, проте керівництво на чолі зі славнозвісним Андрієм Коболєвим звільнили її.
Про це він написав на своїй сторінці у Фейсбук.
“Єдина команда у Нафтогазі, яка:
– змусила групу Фірташа реально сплатити мільярдні борги, арештовуючи хімзаводи,
– повернула державі контроль над Кіровоградським облгазом, який до цього спокійно контролював бізнес-партнер Фірташа з мовчазної згоди поточного керівництва Нафтогазу,
– ініціювала кримінальні справи за корупцію на ринку газу, які вже призвели до вироку Вищого антикорупційного суду,
– посунула посередників на оптовому ринку газу, –
це команда Олега Діденка.
Цю команду поточне керівництво Нафтогазу звільнило за надуманими причинами.
Тому тепер дуже смішно читати, що це «погані посередники на ринку газу» (натяк на Фірташа), зробили так, що держаудит виявив порушення в Нафтогаз”, – йдеться у дописі Вітренка.
У попередніх публікаціях Вітренко різко коментував мільярдні збитки у “Нафтогазі” і пояснював чому саме.
“Щодо скандалів з “плановими збитками” та висновками Державної аудиторської служби про величезні порушення в Нафтогазі.
1. Дискредитація професіоналізму та реформ.
Збитковий Нафтогаз, порушення зі звітністю, вища за європейську ціна газу на оптовому ринку, нереалізований ресурсний потенціал, втрати держбюджету – це дискредитація професіоналізму та реформ, давайте не будемо себе обманювати. Замовчувати це, маніпулювати, звинувачувати зовнішні обставини – це може спрацювати хіба що у нашому “Фейсбук баблі”. Я не вважаю це правильною поведінкою.
Якщо відверто, то тут є і певний захист власних інтересів.
Я вважаю себе професіоналом своєї справи, і я вважаю, що я був частиною успішних реформ. На моїх професійних успіхах заснована моя репутація. Дискредитація професіоналізму і реформ зашкоджує моїй репутації. Тому я її захищаю. Для мене вона важливіша за посаду.
Не хочу, щоб потім казали, що “вони всі там однакові”. Потрібно відрізняли “зерно від полови”. Є позитивні вчинки багатьох людей, які робили окремі реформи успішними для України. Ці вчинки НЕ мають бути дискредитовані.
Переконаний, мої власні інтереси тут збігаються з суспільними інтересами.
2. Тиск на владу.
Нафтогаз належить не приватному власнику, а державі. А в поточній конфігурації – це взагалі де-факто частина державної влади.
Людську природу ніхто не відміняв, але тут мова про рівень відносин між суспільством і владою.
І взагалі, я погоджуюсь з думкою, яка зараз стає все більш і більш популярною у розвинених країнах, що ключ до успішної нації – це постійний і системний тиск на владу.
Цей тиск має полягати передусім в тому, що на рівні, де ви безпосередньо стикаєтесь з владою, ви змушуєте владу бути чесною і працювати в інтересах людей, а не у власних інтересах.
3. Зв’язок між моїм звільненням та критикою Нафтогазу.
Задовго до мого звільнення я чесно і відкрито казав про проблеми Нафтогазу як публічно, так і всередині компанії.
При цьому я це завжди робив в межах задекларованих норм корпоративної етики Нафтогазу та, взагалі, етичних норми здорової людини.
Нагадаю, що кодекс етики Нафтогазу сам каже про необхідність бути відкритим та сміливім. Тому я та члени моєї команди відкрито і сміливо, і, головне, чесно говорили про проблеми і пропонували їхнє вирішення. Всередині компанії ми були набагато більш відвертими, оскільки було менше обмежень з точки зору конфіденційної інформації.
При цьому важливо не плутати імідж компанії та персональний імідж окремих посадових осіб. Я і моя команда багато зробили для того, щоб у Нафтогазу змінився імідж – з корупційної чорної діри на успішного переможця Газпрому.
Але якщо окремі посадові особи створювали собі імідж, який не відповідав дійсності, і тому вони боялися розголошення інформації, яка заважала це робити – то це зовсім інша проблема.
Я вже писав про те, що глибинною причиною мого звільнення полягала в тому, що протистояння з Росією, європейські реформи та боротьба з корупцію не були пріоритетом. Якби це було пріоритетом, то з «моєю» незручністю для високопосадовців продовжували б миритися, оскільки потрібен був би результат, який забезпечував я і моя команда”.
У коментарях українці відзначають, що основна проблема – це ккерівник “Нафтогазу” Андрій Коболєв, який отримує нечувані гроші за те, що знищує компанію. Це нечувано і президенту потрібно негайно гнати його з посади і вирішувати проблеми з мільярдними боргами.
