Бравурно анонсований Росією розгром українських військ на Донбасі провалився так само, як і путінський бліцкриг.
Як пише політичний аналітик Олександр Кочетков, перший етап війни Україна виграла – бліцкриг рашистів із тріском провалився. Хоча були моменти, що все висіло на волосині. Але волосина була у надійних руках наших воїнів.
Другий етап знову складається на нашу користь – бравурно анонсований агресором розгром українських військ на Донбасі теж провалився. І через місяць-два, коли наступальне озброєння разом із підготовленими операторами, що поставляється нам союзниками, опиниться у військах, Україна почне масштабне звільнення окупованих територій.
Причому в цьому випадку немає сумнівів у звільненні не тільки Херсонської, Запорізької, Миколаївської, але також Донецької та Луганської областей. Більше того, відкривається можливість, переслідуючи деморалізованого ворога, увійти в Крим (тут багато чого буде залежати від факторів, міркувати про які передчасно).
І зрозуміло, що такий розвиток подій викличе неабиякі потрясіння в недоімперії. Бункерному фюрерку навряд чи вдасться утримати владу. У Росії почнеться те, що зазвичай там починається після тріумфально пролюбленої “маленької переможної війни”.
І недоімперія, цей величезний небезпечний Левіафан, почне корчитися в конвульсіях, поступово подихати і розкладатися під нашим боком. І його передсмертні судоми виявляться вельми загрозливими для України, та й для всього світу.
Санкції будуть душити путінізм надійно. Але повільно – для повної нейтралізації знадобиться років п’ять-сім, а то й більше. Принизлива поразка і крах вологих імперських мрій неминуче викличуть припадки реваншизму, яка б зовні демократична влада там не встановилася. А вбивчого заліза і відморозків, готових “повторити”, там ще довго буде в надлишку. При наявності передумов народ-людожер за одне покоління сформувати можна, але вилікувати – нереально.
І це означає, що нам доведеться не тільки відроджувати розорену війною країну, не тільки імплементувати інноваційну модель влади, а й гранично мілітаризуватися. Ще більшою мірою, ніж Ізраїль – тому що наш ворог не менш заклятий, але куди більш потужний. Для України це і буде багато в чому вимушена реалізація концепції цивілізаційного фронтиру, яку ввів у політологічний обіг Сергій Дацюк. Але іншого не дано.
