Згідно з повідомленнями нашого Генштабу, втрати Росії вже перевищили 50 тисяч осіб.
Як розповів Колишній радник міністра внутрішніх справ та Офісу президента, кандидат політичних наук та аналітик, який зараз служить у ЗСУ, Віктор Андрусів в інтерв’ю Главреду, Цифра, яку оголошує Генштаб, максимально близька до реальності. Про це свідчать результати різних перевірок, у тому числі західних експертів.
Завжди виникає питання – звідки беруться ці дані, як ми дізнаємося, скільки вбили солдатів противника. Передусім у наших військ попередньо є інформація про те, куди має бути завдано удар, тобто вони знають і бачать, куди б’ють, куди відправляють снаряди. А по факту все це перевіряється перехопленнями, тому що російські військовослужбовці викликають евакуацію або доповідають своїм про втрати. У нас ведеться розвідка, яка все це слухає.
Цифра – більше 50 тисяч – не є стовідсотково точною, але вона максимально наближена до реальності.
Єдиний момент. Ця цифра не завжди враховує загиблих із “ЛНР” і “ДНР”. Погрішність невелика, але є: зазвичай їх гине більше, ніж ми фіксуємо. До бійців із “ЛДНР” російська армія ставиться вкрай зневажливо і не надто хоче їх рахувати, адже часто цих людей використовують як розвідувальні групи, які просто відправляють вперед, щоб їх розстріляли, аби, таким чином, виявити українську позицію, з якої вівся вогонь. Тому облік загиблих із “ЛДНР” не надто ретельно ведеться.
А так, у цілому, незалежні західні оцінки говорять про те, що дані нашого Генштабу – це максимально близька до реального стану справ цифра.
В Росії бояться паніки. Бояться, що ця інформація почне обговорюватися в суспільстві. До того ж, загиблі – це якраз свідчення того, що “спецоперація” йде не за планом. Адже якщо в планах було, щоб загинуло більше 50 тисяч росіян, то це досить дивний план…
Тому російське керівництво повинно показувати, що втрати мінімальні, аби росіяни думали: “Ну, при таких втратах можна воювати далі”.
Для російських збройних сил це насправді катастрофа. Тому що ключовою проблемою російської армії уже зараз є брак солдат. А проблемою це є тому, що фронт сьогодні складає близько 1300 км, і, щоб утримувати таку лінію фронту та наступати, потрібно, як мінімум, півмільйона солдатів.
Росіяни ж задіяли всього близько 180 тисяч військовослужбовців. Тому втрата 50 тисяч суттєво зменшує можливість Росії утримувати лінію фронту. В результаті вони починають сипатися, що ми вже бачимо. Тобто Росії вже зараз бракує людей для утримання лінії фронту.
Тому певною мірою наш успішний контрнаступ є результатом того, що у противника надзвичайно велика кількість загиблих.
Насправді не має значення, чи зважає Кремль на ці цифри. Тому що у російського керівництва просто немає інших варіантів дій, окрім тих, які воно зараз вживає. У Кремлі не можуть зупинитися і оголосити припинення війни. Хоча до цього явно йде, і така кількість втрат найбільше цей крок стимулює…
З моральної точки зору, у російського керівництва немає болю з приводу втрати своїх. Точніше у нього це фізична точка болю, бо російському війську, по-перше, бракує людей, а, по-друге, армія РФ деморалізована. Це два ключові наслідки такої кількості загиблих.
Ще раз – із моральної точки зору, в Росії жодних проблем у зв’язку з такою кількістю втрат живої сили немає. Адже російське керівництво зараз не може робити нічого іншого, тому що йдеться про його виживання. Тобто, якщо зараз у Кремлі почнуть робити якісь різкі рухи (типу звільнення Шойгу), фактично вони визнають, що їхній план провалився. А російський народ не сприйме такий провал, адже росіяни визнають владу, яка зазнала поразки, слабкою. Іншими словами, якщо російська влада проявляє слабкість, вона починає себе закопувати і створює передумови для того, щоб її скинули чи змінили.
Навіть якби російським керманичам було б боляче через втрати, вони все одно повинні продовжувати війну, бо в такий спосіб кажуть, що у них ще є шанс перемогти. Провал у війні – це для них колосальна катастрофа. Тому, поки вони можуть не визнавати свою поразку, вони її не визнаватимуть. Це питання виживання Путіна та збереження його влади.
