Глава української делегації в Тристоронній контактній групі з врегулювання ситуації на Донбасі Леонід Кравчук та віцепрем’єр-міністр – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков виступили за перенесення переговорів по Донбасу з Мінська в інше місто “в нейтральній і демократичній країні”, на роль якої Білорусь більше не підходить. Експерти проаналізували ці заяви для “Телеграфа”.
Експерт програми “Міжнародна і внутрішня політика” аналітичного центру Український інститут майбутнього (UIF) Ігар Тишкевич підкреслює, що останнім часом ми бачимо явний параліч зустрічей в рамках ТКГ.
“Російська сторона активно просуває участь представників ОРДЛО як рівноправних учасників переговорів. ОБСЄ цьому не перешкоджає. Українська делегація навіть покидала переговори через це, – нагадує експерт. – Сам процес переговорів досить давно проходить в онлайн-форматі. З огляду на проблеми з пошуком компромісів, Україні вигідно взяти паузу в переговорах і показати неприйнятність російської позиції. При цьому вибудовувати можливості для майбутнього діалогу. І якби не було можливості говорити про перенесення майданчика, її варто було б придумати”.
Другим резоном для перенесення переговорів з Мінська в інше місце Ігар Тишкевич називає негатив, що наростає щодо України в риториці білоруської влади.
“На економічних зв’язках між Україною і Білоруссю дипломатичний конфлікт поки не особливо позначився. Але політичні відносини, судячи з обміну досить різкими заявами, знаходяться якщо не в режимі “зими”, то в режимі “глибоких заморозків”. Україна змушена відповідати на випади оточення Лукашенко, та і його самого теж. Але оскільки економічних програм сторони намагаються не торкатися, треба робити політичні кроки, – пояснює експерт. – Їх не так багато.
І відхід з мінського майданчика як з місця переговорів – один з таких. Для України це важливий символічний крок. Білорусі ж знаходження переговорного майданчика саме в Мінську було важливим для поліпшення контактів із Заходом. І це спрацювало у 2014-му. Але зараз, коли відносини ці серйозно зіпсовані, фактор Мінська як місця переговорів не має особливого значення і для Лукашенка. Загалом, Україна отримує час і відправляє політичний сигнал Мінську. Мінськ поки нічого особливо не втрачає, але сигнал отримав. Далі – живемо в очікуванні нових кроків”.
При цьому Ігар Тишкевич звертає увагу, що не так багато буде держав, куди, в разі перенесення місця переговорів з Мінська, зможуть приїхати представники ОРДЛО. Але ж підписи під деякими документами, які узгоджуються в рамках ТКГ і підгруп вимагають фізичної присутності.
Політолог Кирило Сазонов вважає, що ці заяви цілком логічно вписуються в стратегію української влади щодо посилення переговорних позицій з Кремлем.
“Це і санкції щодо Тараса Козака та Віктора Медведчука, які на засіданні РНБО ініціював Зеленський, це й ініціативи віцепрем’єра Резнікова та експрезидента Кравчука. Республіка Білорусь – військовий і політичний союзник Росії. І зв’язок цей став ще щільнішим після серпневих “виборів Лукашенка”. До того ж Європа вводить санкції відносно Лукашенка і його оточення – за фейкові результати виборів, за придушення протестів. Тож у нас більш ніж достатньо причин для перенесення переговорів з Мінська”, – упевнений Кирило Сазонов.
Проблема, за його словами, в тому, що проти такого сценарію категорично виступлять Москва та її маріонетки з окупованої частини Донбасу.
“Останніх взагалі можуть не пустити в пристойні країни, – підкреслює політолог. – Але це не велика проблема, зараз карантин і переговори проходять у форматі відеоконференцій. А що буде далі – багато в чому залежить від геополітичної ситуації, від того, як буде поводитися Росія і цивілізовані країни, що протистоять їй”.
