Чимало мешканців нашого міста по дорозі на Сихів проїжджають повз гігантське за своїми розмірами та жахливо занедбане приміщення по вул. Угорській. Це підприємство «Полярон», яке практично перестало функціонувати. Команда громадського проекту «Поборемо корупцію разом» вирішила з’ясувати чому ж підприємство таких розмірів зупинили. Ми вирішили розібратися як вдалося довести його до такого стану, і що взагалі він виготовляє.

ПАТ «Науково-виробничий комплекс «Полярон» функціонував у Львові з 1993 року, та основним видом діяльності якого було  виробництво електророзподільної та контрольної апаратури, а також виробництво електро- та радіо компонентів. Проте, чотири роки тому Публічно-акціонерне товариство  тому було виставлене на аукціон, оскільки заборгувало чималу суму грошей державі, та оцінене у 36 млн. гривень. Але так як їхні акції так і не продалися, то він був включений до фонду державного майна. Незважаючи на занедбаний стан, виробництво все-таки функціонувало та продукувало цілком конкурентно-спроможний , ба навіть, лідируючий на ринку продукт – контактори, що використовуються у умовах небезпеки вибуху газів та на підприємствах, що працюють із легкозаймистими речовинами.

За деякий час після переходу у державну власність, господарський суд визнав підприємство банкротом (Ухвала господарського суду у Львівській області від 27.10.2011), та призначив керуючого санацією. Ним став Кобельник Олег Сергійович.  Пан Кобельник склав план санації, погодив його у фонді державного майна та інших потрібних установах, та Київ, чомусь цей план відкинув. Майже 2 роки пан Кобельник намагався якимось чином все-таки провести санацію та витягнути ПАТ «Полярон» із боргів, та в кінцевому результаті його зняли із займаної посади. На зміну пану Кобельнику 18 березня 2013 було призначено Сулова Романа Володимировича. Пан Сулов у свою  чергу теж склав план санації, теж почав його затверджувати, проте кредитори і цей план не погодили. Працівники «Полярону» зауважують, що пан Сулов не настільки активно намагався врятувати це ПАТ як Кобельник, за якого виробництво контакторів все ж працювало. На зміну пану Сулову у липні 2014 було призначено пані Бойко Тамілу Дмитрівну. Ця пані вирішила піти іншим шляхом та зупинила будь-яке виробництво, зупинила абсолютно все! Звісно, вона виправдається переобліком та необхідністю зберегти хоча б залишки того, що залишилося від промислового гіганта, проте, як можна пояснити її звернення до прокуратури з проханням відкрити кримінальне провадження на працівників через недостачу залишків незавершеного виробництва, якщо їх навіть не перерахували? Самі ж працівники стверджують, що ці залишки і по сьогоднішній день знаходяться на території виробництва. Приблизно півтора місяці тому було подане це звернення у прокуратуру, за ним послідкували тяганини працівників на допити та дачі свідчень, у ролі кого, досі невідомо. Ніби, для підсилення контрасту, слугує той факт, що у 2011-2013 роках ПАТ «ПОЛЯРОН» мав чималі успіхи на Європейських виставках та чималий попит у підприємств усього світу, так як продукція ПАТ «Полярон» виявилася у рази надійнішою за продукцію конкурентів із Китаю, на чиї конектори підприємства неодноразово скаржилися та зверталися з пропозиціями придбати у Львівського «Полярону» конектори.



Останній із керівників ПАТ «Полярон», пані Таміла Дмитрівна взагалі оголосила підприємство таким, що не відповідає відновленню! І це при тому, що до них регулярно звертаються із проханнями про відновлення виробництва самі ж клієнти.

Учора, 28 серпня 2014 року, мало відбутися засідання суду у питанні апеляції поданої на рішення про приступлення до процедури ліквідації. З незрозумілих причин засідання перенесли на 19 вересня. Документи, що засвідчують усі ці неприємні пригоди львівського виробництва, що має дуже вже ласий шмат території у місті, ми опублікуємо найближчим часом.

Дивлячись на ці махінації останнього керівника, та влади, яка відхиляла усі спроби відновити промисловість на підприємстві, закрадаються підозри, що усі сенатори діяли поза рамками закону, та розвивали шалені корупційні афери, до яких наша команда обов’язково добереться. Ми розглянемо усі приховані факти діяльності усіх санаторів, а в особливості останнього. Вважаємо, що пані Бойко побачивши, що територія у непогану та потенційно зручному під офісні приміщення та новобудови районі поклала око на ПАТ. Тим паче, що висока конкурентоспроможність товару, та непогодження кредиторів планів по порятунку самого підприємства – це хороша спроба провернути величезну схему «віджимання» землі та знищення конкурентів. Про це ми детальніше розповімо у наших наступних матеріалах. 

 Марвін



‡агрузка...