У звільненому від російських загарбників Херсоні люди зі сльозами на очах зустрічали воїнів ЗСУ. Немає жодних сумнівів у тому, що на тимчасово окупованій Луганщині залишилися люди, які чекають на повернення України.
Про це військовий експерт Олег Жданов розповів у своєму стрімі. На його думку, в кожному разі після 8 років окупації нам доведеться працювати з населенням на цих територіях.
Жданов зазначив, що це буде великою проблемою, яка постане перед нами, щойно ми почнемо звільняти населені пункти в Луганській області. Однак немає сумнівів у тому, що там залишилися люди, які чекають на повернення України.
Я не сумніваюся, що вийдуть. Навіть прапори дістануть із загашників, де вони їх ховали. І паспорти України дістануть, усе буде – наголосив військовий експерт.
Однак, зауважив він, не так буде із тими мешканцями, які мобілізовані та воюють на боці Російської Федерації. Країна-агресорка, до речі, зараз усіх “мобіків” із цих районів переводить під російську юрисдикцію. Тобто жодних “ополчень” чи “корпусів народної міліції”, як вони намагалися казати, вже не існує ні у Донецьку, ні в Луганську.
Так, я розумію, частина якась поїде з числа колаборантів, сепаратистів. Хто налаштований на Росію, за Росію, будь ласка, туди виїжджайте – валіза, вокзал, Росія,– заявив Жданов.
Додамо, після відступу з Херсона окупанти посилять донбаський напрямок.
Про це в коментарі ТСН.ua повідомив військовий експерт Петро Черник.
“На мій погляд, це логічно. На Херсонщині відбулась друга блискуча українська операція, – каже Петро Черник. – Першою була харківська. Її, харківську, можна характеризувати як штурм та натиск, херсонська – це методика та зосередження. Почалася вона тоді, коли ми завдали першого удару по Антонівському мосту. Це було десь у червні. За п’ять місяців тактика логістично-вогневого “зашморгу” спрацювала. Росіяни, насправді, дійшли логічного висновку: або це угруповання буде знищено, або здасться в полон, або замерзне взимку, тому що логістика була все гірше і гірше. Вони, природньо, його відвели. Це в межах 20 тисяч, хоча цифри дуже умовні. Задамо собі запитання: вони, що, додому поїдуть? Ні, звичайно”.
Про те, чому саме росіяни, ймовірно, зосередять зусилля на східному плацдармі, експерт каже так: “Чи є логічним східний, донецький плацдарм? Логічним. На 95% сьогодні війна залишається артилерійською. Боєкомплект треба возити. Вантажівками з Росії це робити дорого та довго. Треба возити залізницею. Там є ще доволі робоча залізнична нитка Дебальцево-Волноваха-Каховка. Один локомотив може тягнути в середньому 30-40 вагонів, до 50. До 1 тисячі снарядів локомотив може тягнути. Якраз розуміємо, чому східний плацдарм для них важливий – так звана дуга Вугледар – Соледар. Для того, щоб якомога далі відтиснути наші артилерійські рубежі. Але і ці логістичні вузли ми тримаємо на вогневому контролі. Проста і дуже зрозуміла воєнна логіка. Там вже гаряче”.
Водночас Черник підкреслює, що війна з прадавніх часів – це шлях обману. “Противник вчиться, і недооцінювати його не можна. Гаряче буде. Треба розуміти, що ми воюємо вже з “тертими”, обстріляними хлопцями. Війна не зменшує своїх обертів, вона просто змінює свою конфігурацію. Стратегічна ініціатива на нашому боці. Передумови, що склалися на Харківщині, показали: стратегічна тактика завдавання ударів по логістиці працює, але вона довга”.
