Член-кореспондент Британського Королівського інституту оборонних та безпекових досліджень (RUSI) Олександр Данилюк в інтерв’ю Radio NV висловив думку, що під час свого нового великого наступу Росія не атакуватиме Збройні сили України в лоб, а спробує оточити угруповання ЗСУ на Донбасі.
«Зрозуміло, що для того, щоб навіть переходити до глухої оборони, росіянам потрібно вийти на адміністративні кордони Донецької і Луганської областей. Ми бачимо, що з Луганською областю це, звичайно, простіше було б зробити, бо там значно менша частина територій ними не контролюється. З Донецькою це складніше», — сказав Данилюк Radio NV, зазначивши, що це не означає, що росіяни не будуть проводити операції на інших напрямках, «зокрема для того, щоб не дати нам можливості ефективно стримувати їх на Донбасі».
За словами військового експерта, якщо росіяни спробують оточити угруповання українських військових на Донбасі, це означає, що як на півночі, так і на півдні вони проводитимуть свої наступальні операції західніше Донбасу — «десь по лінії умовно Гуляйполе-Лозова», тобто «між Гуляйполем і Донбасом, Лозовою і Донбасом».
Це у перспективі може дозволити їм перерізати логістику ЗСУ.
«Я скептично ставлюся до їхньої можливості провести таку масштабну операцію. Ймовірніше, вони будуть намагатися ближче до Донецької області це проводити. Але я думаю, що зараз треба чекати якраз якихось несподіванок, я би сказав, навіть у Харківській області, на кордоні з Росією», — зазначив Данилюк.
Він уточнив, що метою росіян в цьому випадку не буде окупація Харківської області.
«Очевидно, що північ, безперечно, для них створює сприятливіші умови, бо, на превеликий жаль, з огляду на політичну ситуацію, ми обмежені можливістю проводити власні операції на території РФ. Тому їхні війська, які там розміщуються і навіть діють з території РФ, у значно безпечнішому становищі порівняно з тими, які діють, наприклад, на півдні України, який зараз під контролем росіян», — пояснив військовий експерт.
Своєю чергою Генерал Девід Петреус, який у 2011—2012 роках очолював ЦРУ підкреслив, що Росія на східному напрямку збільшила кількість людських ресурсів, озброєння та оснащення, яке кидає у бій, щоб розширити свій наступ, вони вже активно вели його у селах навколо Бахмута і зазнавали величезних втрат. Вони досягли поступового покращення ситуації для себе, але величезною ціною. Головне питання сьогодні — чи росіяни зможуть у цьому новому, ширшому наступі продемонструвати ефект координованого застосування різних родів військ. Не просто кидати на українську сторону солдатів та танки для контактних боїв, а організувати прикриття цих боїв артилерією. Сьогодні вони втрачають величезну кількість солдатів, і таку тактику важко підтримувати довгостроково. Так, у них є 300 тис. мобілізованих, які або вже воюють, або прямують до місць ведення бойових дій, ще 150 тис. готуються наслідувати їхній приклад. Однак якщо все йтиме так, як зараз, то, швидше за все, вони продовжать продукувати величезні людські втрати, оскільки українські військові демонструють чудові навички ведення боїв у міській забудові.
У мене було п’ять бойових команд в останні роки моєї служби як офіцера, і можу сказати, що міські бої в наступі виснажують людські резерви з величезною швидкістю. Тож питання в тому, чи навчилися росіяни підтримувати рух своїх танків артилерією, інженерними військами, які створюють перешкоди та здійснюють підриви, захищати з повітря рух своїх груп, організувати безперебійну логістику до місць ведення боїв. Десь у наступні кілька тижнів ми це вже зрозуміємо.
Але я дуже скептичний, і, думаю, вони продовжать наступати, може дещо краще в окремих місцях, оскільки у них багато живої сили, але це дуже погано навчена жива сила, з нікчемним військовим досвідом і не дуже гарною фізичною формою. Тактика їх використання показує, що Росія не переймається жертвами серед своїх, люди — витратний матеріал.
А ось за українськими збройними силами спостерігати набагато цікавіше, і я впевнений, що у травні — на початку червня, коли українська армія швидше за все піде в контрнаступ, вона покаже зовсім інший рівень технології ведення війни, в дуже сильному контрасті з тим, що сьогодні демонструє Росія. Українська армія цілком може досягти злагодженості та комплексності ведення бойових дій та сформувати цей ефект координованого застосування різних родів військ. І це дуже важливо, оскільки ми не хочемо, щоби все це закінчилося довгою війною на виснаження.
