“Мери – в кущі, а винен буде центр!” У Зеленського шокували – жорсткі слова. Їх “знищили” – всезнаючі мери

Про локдауни і наше вічне “якось буде”. Або ж “все це репресії від нічого робити“. “Карантин вихідного дня” не подобається. Дуже. Роздрібному бізнесу та найбільш “всезнаючим мерам”, яких точно не проведеш на популізмі (іронія).

Такими словами розпочав своє повідомлення в Фейсбуці радник голови Офісу президента Андрія Єрмака Михайло Подоляк.

Далі прямим текстом:

Реальна глобальна ситуація їм явно не указ. Якщо сплеску захворюваності (особливо важких обструктивних, зливних форм) не буде, вони чемпіони, які не дали “вбити” сервісний бізнес. Якщо ж занадто великий сплеск буде (а він буде, тому що “вірусна” логіка невблаганна), вони обов’язково будуть звинувачувати центральні органи влади в недостатній підготовці до відбиття вірусної атаки. Не себе і не тому, що дозволили знищити превенції, всі ці розриви дистанцій, забезпечити заборону масових заходів, масковий режим. Точно адже.

Мери відразу тихенько поповзуть в кущі, щоб відсидітися. Винен же буде тільки центр. Адже в усьому світі тільки у нас не вистачає ліжок, ліків, лікарів. А ось в інших країнах все ідеально підготовлено і заплановано …

Але тоді маленький злісне питаннячко напрошується. А чому багато розвинених (набагато вище нас розвинені і набагато більш грошові) країни прямо зараз вдаються або готуються вдатися до тотальних локдаунів? На воду дмухають? Або в змові якісь беруть участь? Або просто сильно дурніші мера будь-якого нашого містечка? Адже світ цивілізований до локдаунам постійно вдається. Особливо і насамперед – до тотальних. Тому що хочуть розірвати ланцюжка заражуваності і тотальну ж заповнюваність ліжок лікарняних зупинити. Простіше простого. Тому що розуміють причини і наслідки.

Сама по собі захворюваність не така страшна, як страшний відсоток важких форм, які потребують обов’язкової госпіталізації. Чим більше важких, які на дві-три тижні міцно займають ліжко, тим менше шансів зупинити наростаючу катастрофу і розвантажити лікарні. Просто нікуди буде відправляти важких і нікому їх рятувати. І це розуміють всі іноземні системи охорони здоров’я. Ніколи не вистачить ліжок під таку тривалість важких форм і під таке стрімке наростання числа заражень …

У нас же все обговорюється тільки через призму політичної доцільності і банального містечкового популізму. Я про супротивників будь-яких локдаунів. Так, розумію, сервісний бізнес (ресторани, кафе, кіно) повинні вижити. Але вижити повинні перш за все лікарні. Втім, мова трохи про інше. Про комунікації. Ми занадто ліберальні. Вважаю, що кабмінівській (мозівській) команді потрібно дещо чіткіше розставляти акценти. Головні опоненти у них тільки окремі мери. Які вважають, що нічого ніде не відбувається.

На мій погляд, досить зробити дві речі. Перше: записати ролики з територіальних лікарень. З ковідних відділень. Щоб особисто і у всіх фарбах подивилися на неіснуюче. На хворих, яких багато. На їх страждання … Не просити треба, а особисто кожному показати, що нас чекає, якщо не розривати ланцюжки … І друге: виразно пояснити публічно, що таке особиста відповідальність за енний відсоток важких форм і високу смертність …