Є такий особливий правовий орган в українському суспільстві – міліція. Це служба у якій мають: захищати закон, попереджати злочини, ловити зловмисників і слідкувати за порядком. Парадокс, але доволі часто працівники цієї служби ведуть себе зовсім навпаки – стають по той бік закону, який вони нібито захищають. Привілеї, захист, «погони», «криша» – іноді лише форма відрізняє працівника міліції та звичайного гопніка. І доказів цьому – безліч.
Ось, наприклад, один з останніх, який стався у Львові, поблизу привокзального базару 13 вересня. У вечорі, біля 21 години, на зупинці стояв чоловік з пакунками. До нього підійшли працівники міліції, мовляв, потрібна допомога, засвідчити щось, «тут не далеко». Чоловік погодився: в якоїсь жінки на зупинці попросив потримати свої пакунки і пішов за працівником міліції.
Неподалік, за рогом, стояла машина і ще один міліціонер. Як виявилось, допомоги чоловіка вже не потребували. Ну, ні так ні, чоловік хотів вже попрощатися і піти. Але міліціонерам не сподобалось, що чоловік говорив російською. Одразу пішли питання в стилі: «А звідки ти? А чому російською? А чи не сепаратист ти часом? Не зі сходу?». Як виявилось, ніхто сепаратистом не був – перехожий просто розмовляв російською, але жив у Львові. Вже старший чоловік, чорнобилець, постраждалий 2 категорії – його вивозили з зони ураження радіацією. Він просто повертався з роботи, як раз отримав зарплатню, купив додому необхідні речі – а тут така ситуація.
Працівникам міліції ці свідчення видалися не переконливими – тому вони вирішили обшукати «підозрілу особу». Але методи, за словами потерпілого, були просто тваринні. Його грубо штовхнули на машину і почали обшукувати. Перед тим як розповісти, що було далі нагадаємо, що обшук – це перевірка на наявність протизаконних предметів. Проте у цій ситуації міліціонери раптом вигадали новий метод процесу обшуку: у потерпілого забрали гроші сумою близько 4000 грн. і «відпустили» з миром. Чоловік, м’яко кажучи, здивувався такому перебігу подій. Спершу він почав переконувати службовців, аби вони опам’яталися і просто віддали гроші. Побачивши, що такі аргументи не мають ваги, чоловік почав викликати, як не абсурдно, міліцію. Але службовцям ця ідея не сподобалась – один з них підійшов до потерпілого, вирвав телефон з рук та викинув його кудись. Тоді працівники міліції сіли в машину і поїхали геть.
Чоловік ледь дістався додому – лише один таксист погодився підвезти його додому, за умови оплати на місці. Вже о другій годині ночі постраждалий з сестрою прийшли у райвідділ і написали заяву, хоча зареєстрували її тільки о сьомій годині ранку. А протоколу так і не написали. Міліціонери погодились поїхати на місце події та пошукати телефон – звісно ж його не знайшли.
Коли потерпілий повернувся у відділок, то побачив там працівника, який йому виявився схожим на нічних зловмисників. Але у відповідь на таку заяву отримав лише погрози. Обшукати «схожого» службовця ніхто не збирався, хоча, якщо людина невинна – то чого їй боятися? Та чоловікові довелося піти ні з чим.
Речі потерпілого знайшли на наступний день. Найдивніше, що водій маршрутного таксі, з яким чоловік ніколи не пересікався, знайшов їх під одним із сидінь.
Наразі ситуація зайшла у глухий кут, тобто нікого не знайшли, але «слідство ведеться». Потерпілий ж збирає усі можливі документи, шукає свідків. На жаль, більшість очевидців відмовляються свідчити (аби потім не мати проблем). Потерпілий із своєю сестрою (до речі, це сестра нам повідомила деталі ситуації) «штурмують» райвідділ, але все безрезультатно. Навіть не впадаючи в патетику, багато хто може підтвердити численні випадки порушення закону самими ж захисниками закону. І про такі речі треба говорити вголос.
Ми продовжимо це розслідування. Згодом вимістимо ще й заяви, які потерпілий подавав у райвідділ.
Автор: Марцін
