663229

Тарифи вкотре зросли, оплатити рахунки стає все важче. вона впроваджується і що обіцяє українцям.

Ще у грудні 2014 року прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк говорив про необхідність переходу від радянської моделі надання пільг до їх монетизації й адресності. У липні 2015 міністр соціальної політики Павло Розенко обіцяв впровадження системи пільг на проїзд у вигляді грошової компенсації. У серпні 2015 міністерства соціальної політики та інфраструктури заявляли, що технічно готові до монетизації пільг на проїзд у транспорті вже з 1 січня 2016 року.

Втім, настав 2016-й – а ніхто й досі не може дати чіткого пояснення, як відбувається хоча б якась монетизація. Не кажучи вже про адресне відшкодування найбільш затратної для бюджету сфери – енергетичної. Більше того, самі пільги в рамках реформування радянської системи "урізати" не забули. А от про монетизацію тепер згадують час від часу, забуваючи пояснити, що це і навіщо, і чи вже є якісь напрацювання в напрямку реформування системи державних відшкодувань.

Хто виграє від субсидій і відшкодування пільг

Почати варто з того, що у нас у державі досить заплутана система відшкодувань і допомог від держави. Насамперед, варто розрізняти пільги і субсидії. Бо це різні види, які регулюються різними нормами закону.

Пільги – це вид певних державних привілеїв, котрі надаються за певні заслуги перед державою: вчителям, військовослужбовцям, працівникам внутрішніх справ тощо. Якщо держава не мала змоги давати їм більше в зарплаті, то віддавала в натуральному вигляді газом чи сплатою комунальних послуг. У 2015 році набув чинності новий Порядок надання пільг на житлово-комунальні послуги, згідно з яким частина пільговиків втратила, зокрема, пільги на комунальні послуги. Однак такі родини могли і можуть звертатися по субсидію до держави.

Субсидії надаються тим, хто не може сам за себе заплатити, бо має низькі доходи. Тоді держава допомагає йому забезпечити гідні умови проживання. Нагадаємо, після того, як в Україні декілька разів дорожчали енергоносії та комунальні послуги, в уряді розробили нову систему надання субсидій, яка покликана допомогти з оплатою комуналки більшій кількості українців.

Як пояснив у коментарі сайту "24" експерт Реанімаційного пакету реформ Святослав Павлюк, субсидійний бюджет нині в Україні здоровенний: у 2015 році у нас на це пішло 25,4 мільярди гривень згідно бюджету.

Однак головний мінус навіть не в сумі субсидій, а в тому, що грошима вони забезпечують не громадян, а підприємства, які надають громадянам послуги, за які потім отримують від держави компенсацію в тому чи іншому вигляді.

Ці гроші перераховуються підприємствам, які надають послуги, що входять до переліку пільг – на постачання води, гарячої води, водовідведення, гарячого водовідведення, електроенергії, газу, вивезення сміття. Загальний об’єм рахунків, виставлений населенню минулого року, склав 51 мільярд гривень, половину заплатила держава,
— відзначив Павлюк.

Крім того, уточнив експерт РПР, субсидії формально надаються на об’єм, котрий споживачі не завжди використовують. І не потрачені гроші, нібито, залишилися на рахунках теплокомуненерго. Але в результаті тієї складної і не завжди прозорої системи взаємозарахувань, а не живих грошей, у місцевих теплокомуненерго і місцевих облгазів залишаються зобов’язання поставити газ під списання їхніх зобов’язань по сплаті податків. І виходить – що фактично вони мають поставити весь об'єм газу, а реально зарплату своїм людям їм немає, з чого платити.

Така ж система досі діяла і при розрахунках держави із транспортними підприємствами, які надають послуги пільгового проїзду. Тобто, для прикладу: маршрутка перевозить пільговика за половину вартості чи безкоштовно, а ці гроші з бюджету (державного чи місцевого) потім компенсуються власнику маршрутки. Але підприємство може як "приписати собі" більше пільговиків, ніж є, так і перевезти їх на більшу суму, ніж поверне держава.

Що таке монетизація пільг і для чого

Уряд, а разом з ним і експерти, вважають, що більш ефективний підхід – виділяти гроші власне пільговику (тут ми маємо на увазі також і тих, хто отримують різного виду субсидії), а вже він їх може витрачати на проїзд, для підвищення енергоефективності житла, для оплати комунальних послуг в межах тієї суми, яку буде визначено державою. Для цього і потрібна монетизація. Власне, "монетизація" значить процес перетворення чого-небудь в законний платіжний засіб. У нашому випадку – перетворення зобов’язань держави на кошти для пільговика.

Є три блоки того, що треба зробити, аби спекатися, нарешті старої системи перерахування пільгових коштів:

  1. визначити, яким чином монетизувати гроші, перейти від взаємозарахувань в розрахунках між бюджетом і постачальниками;
  2. визначити, як адмініструвати ці гроші, де їх зберігати, як охороняти, і які структури братимуть участь у цьому процесі, та хто за що відповідатиме;
  3. прописати, як їх витрачати.

За словами Святослава Павлюка, сьогодні на жодному з цих етапів кінцевого розуміння немає.

Доки не буде хоча б розуміння, як перейти від взаєморозрахунків до монетизованих розрахунків, про два наступні етапи нічого й говорити. Допоки немає погодження міністерства фінансів з урядом про ці речі, та й парламент це має затвердити,
— пояснив він.

Варіанти реформування

Далі – детальніше про те, які варіанти перетворення зобов’язань держави на реальну адресну допомогу пільговикам пропонують спеціалісти.

Перше і найголовніше — потрібно, щоб ці гроші були. Бо на сьогоднішній день "дякуючи" системі взаємозарахувань між державними і приватними підприємствами-учасниками енергетичної і комунальної сфер (зокрема, між "Укргазвидобуванням" і облгазами) грошей як таких немає. Тому потрібно придумати іншу логіку, як будь-яку копійку пустити не на проїдання, а на енергозбереження. Прописати цю нову логіку розрахунків дуже складно, бо це великий масив регуляторних документів. А ми знаємо, як у нас довго і болюче готуються підзаконні акти, навіть коли закон уже прийнятий. І склалось враження у авторів, яке підтвердили і експерти – сьогодні цю логіку в державі не уявляє ніхто, напевне.

Серед концепцій, які розробляються, видається найпростішою – видавати всі субсидії грошима. Але на це Мінфін не погодиться (і не погоджується, власне). Втім, частина субсидій на паливо у нас так і надається – минулого року у бюджеті було близько 800 мільйонів гривень, котрі надавалися населенню у вигляді субсидій на тверде паливо, для тих громадян, хто не під'єднані до мереж газу або централізованого тепла.

Ще одна ідея — створити фонд термомодернізації. Власне, її в рамках презентації концепції Фонду енергоефективності нещодавно представив міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадій Зубко.

За його словами, одна з головних проблем енергетичного сектору в Україні — це недосконалість механізму опалення житлового сектору, де втрачається близько 60% спожитої енергії або майже 3 мільярди доларів щорічно. За підрахунками Мінрегіону, постійне фінансування та ефективне прозоре управління дозволять досягти більше, ніж мільярд кубічних метрів щорічної економії газу уже через три-п’ять років.

Ще одну концепцію пропонує "Нафтогаз". Він готовий отримати частину грошей, які виділять на енергоефективність, і замінити частину газових котлів у людей, які самостійно цього зробити не можуть. Для прикладу: у нас в державі 1,8 мільйона субсидіантів – це одноосібні домогосподарства, в яких мешкають одинокі пенсіонери. Переважно, це старі жінки, які самі котла не поставлять, навіть якщо його дати їм безкоштовно, треба, щоб хтось їм це зробив. Власне, "Нафтогаз" це і пропонує зробити.

Існує також улюблена концепція деяких чиновників – нічого не міняти, лишити все, як є.

На щастя, поки що від ідеї монетизувати пільги і субсидії не відмовляються. Та і експерти-активісти працюють у цьому напрямі.

Однак кінцевого рішення, як же монетизувати державну допомогу малозабезпеченим та пільговикам, немає, і навіть коли воно буде напрацьоване – сказати неможливо. Залишається слідкувати за розвитком подій і нагадувати про обіцянки.

Разом з тим, аби зекономити можна утеплити будинок: