Кілька років майстер спорту СРСР і заслужений тренер України мужньо боровся з недугою. На жаль, можливості людського організму не безмежні …
Шлях в футбол Журавко починав у рідному Очакові, грав з 16 років за місцеву команду «Авангард» в чемпіонаті та кубку Миколаївської області. А потім був дорослий футбол і команди майстрів «Авангард» (Жовті Води), «Суднобудівник» (Миколаїв), «Авангард» (Тернопіль), «Зірка» (Тирасполь), «Локомотив» (Херсон). Закінчував знову з любителями – в миколаївській «Хвилі».
Миколаївські вболівальники запам’ятали футболіста Журавко стрімким і технічним нападаючим. Виступав за «Суднобудівник» він в 1967-69 і 1971 роках. Зіграв понад 70 ігор, забив 8 м’ячів. Тренерська кар’єра Валерія Вікторовича вийшла цікавою і змістовною. Після закінчення Вищої школи тренерів у Москві працював з командами в Андижані, Очакові, Миколаєві, Полтаві, Баку.
Разом з братом Олегом вони створили в рідному місті команду «Маяк», біографія якої вийшла феноменальною. З нею пройшов шлях від чемпіонату області до рангу команди майстрів. З командою (перейменованої в «Артанию») виступав у другій лізі чемпіонату СРСР (1991), в першій-другій лігах чемпіонату України (1992-1995).
В одному з інтерв’ю Валерій Вікторович сказав: «Футбол – це поєднання щасливого випадку й удачі. Потрібна людина, свого роду – джентельмен удачі, який зацікавиться відродженням команди в Очакові. А далі вже – справа техніки. Є й плани як зробити сучасним стадіон «Артанія».