24 лютого, прикарпатському мольфару, уродженцю с. Верхній Ясенів Верховинського району Михайлу Нечаю могло б виповнитись 90 років. Михайло Михайлович загинув у 2011 році.

Останнє інтерв’ю мольфара було записане ще у 2008 році у якому Нечай розповів про те, яку родову карму несе на собі український народ і чому наш народ так страждає і бідує.

“Чому наш народ бідує? Ми родову карму несемо за великого повелителя християн Володимира Великого, який був язичником в Київській Русі і народ якого був язичницьким. Але вподобав він дочку грецького царя і попросив її руки. А грецький цар запропонував йому прийняти християнство. І він там прийняв це християнство і потім, коли приїхав на Київську Русь, на Дніпрі почав освячувати у християнство свої народи. І котрі відмовлялися приймати нову релігію, наказував воїнам голови їм відрубувати. І голови так падали від тулубів, як гарбузи. І Дніпро багряніло кров’ю свого народу. І за це Господь його тяжко покарав”, – говорив Нечай.



“Починаючи від дітей Володимира Великого і до наших днів, ми несемо її. Ми ще її не спокутували і тому бідуємо. Чому наша держава така велика і багата, а ми все купуємо і випрошуємо, як ті старці? Це не винні ті люди, які панують над нами, це не винні ті, які катують нас, які обманюють. Це ми винні, бо кару несемо за те, що патріоти-язичники, які з материнським молоком увібрали в себе віру, не могли зрадити вірі предків своїх. А язичницька релігія – це є природа, а природа – це ми. І як ми її порушуємо, то і себе порушуємо. І вони поклонялися своїм богам і природі своїй: сонцю, місяцю, зорям, вогню, воді, повітрю і землі. А земля – наша мати. Вона нам все дала, що нам потрібно для існування і назад нас до себе забере. Чи ви б у повітрі помирали, чи ви у воді б потопали, чи на суші гинули, то ваше тіло буде до землі падати”, – підсумував Михайло Нечай.