Буквально за кілька годин до закінчення зустрічі експортерів нафти в Досі спостерігачі стверджували, що учасники зустрічі не зможуть встати з-за столу переговорів з порожніми руками: ризик розчарувати ринок і обвалити котирування після підйому останніх тижнів дуже високий. Вважалося, що доля нафтових цін буде залежати від змісту домовленості – розпливчатого або конкретного, жорсткого, з цифрами і термінами.

Неудача в Дохе: провал российского блефа

український журналіст, публіцист, оглядач, політолог.

Лауреат премії Спілки Журналістів України «Золоте перо» (1989), номінувався також у категорії «Журналіст року» у щорічному конкурсі «Людина року», що проходить в Україні.

Але учасники зустрічі в столиці Катару зробили саме те, чого від них не очікували – встали з-за столу з порожніми руками. Без будь-яких домовленостей взагалі. Для того, щоб залишити хоч якусь надію, було сказано, що спочатку – в червні – до домовленостей повинні будуть прийти країни – члени ОПЕК, а вже потім картель обговорить можливу заморозку видобутку нафти з країнами, які не є учасниками організації. Але це – хороша міна при поганій грі. Тому що головна проблема, яка не дозволила експортерам досягти хоч якоїсь згоди – якраз позиція країн, які входять в ОПЕК і не погодилися з іншими – Ірану та Лівії. Немає ніяких ознак того, що до літа ситуація зміниться. Більш того, нинішня зустріч з політичної точки зору була важливою подією для ринку саме тому, що членам ОПЕК і країнам, які не входять в картель – Росії та Казахстану, вдалося зібратися для спільних консультацій. І що ж – ці консультації закінчилися пшиком, все знову повернулося на рівень ОПЕК. Більше ніяких надій на такі зустрічі покладати не будуть. І Росії більше не вдасться нікого обкрутити навколо пальця.

А те, що це був черговий блеф, розпочатий Володимиром Путіним і його наближеними, стало зрозуміло вже під час самої зустрічі. Росії, яка наполягала на проведенні консультацій з членами ОПЕК, вдалося домогтися нових очікувань на ринку – а значить, і нових цін, які підуть на російський бюджет і кишені керівників корумпованої країни. Але коли почалися переговори, виявилося, що представників Ірану на них не буде взагалі, а російські представники підтримують…іранську позицію, яка полягає в можливості заморозки після виходу на досанкционный рівень видобутку нафти.

Саудити зрозуміли, що їх обдурили. З цього моменту зустріч в Досі була приречена. Але на місці Путіна я б не радів. Тому що тепер учасникам ринку стане остаточно ясно, що ніякої угоди про заморожування не буде, що нафти стануть здобувати все більше й більше – а значить, вона повинна коштувати все дешевше і дешевше.

Для російської економіки і політичного режиму це звучить, як вирок. Але – запрограмований. Коли почався процес переговорів щодо ядерної програми Ірану, в Москві ще могли думати, що доходів від нафти вистачить усім. Але коли завершувалися переговори, вже було ясно, що викид іранської нафти на ринок призведе до значного зниження цін, і без того обвалених. Але Росія вже не могла відмовитися від підтримки Ірану на переговорах, ні перестати враховувати його позицію на нафтовому ринку. Склалася дійсно парадоксальна для Кремля ситуація: економічно інтереси Росії також далекі від інтересів Ірану, як і в Саудівській Аравії. Але в Москві воліють політичну логіку.

Втім, навіть якщо б в Росії раптом вирішили не підтримувати Іран, це мало що змінило б. У Тегерані занадто довго очікували можливості повернутися на нафтовий ринок, щоб зараз відмовитися від продажу нафти в обсягах, необхідних для того, щоб вивести економіку Ісламської Республіки з маргінального стану. Тому Іран все одно буде продавати нафту. Багато нафти.

На зустріч в Досі крім іранців не приїхали і американці. А адже США зараз ведуча нафтовидобувна держава. Більш того, багато свердловини в США заморожені саме із-за дешевизни сировини – але якщо ціни піднімуться, знадобиться всього кілька тижнів для початку їх роботи. Тому до якихось серйозних значень ціни все одно не підняти. І утримати на нинішньому рівні теж не так вже просто. Тут ніякої блеф не допоможе.