Під час пожежі в кінотеатрі торгового центру загинув цілий клас. Діти приїхали сюди під час канікул, щоб подивитися мультфільм, передає Корупція.Інфо.
У неділю, 25 березня, в російському Кемерові загорівся торговий центр «Зимова вишня». Пожежа почалася на четвертому поверсі будівлі — поруч з кінотеатром, де в той момент було багато дітей.
За останніми даними загинуло 64 людини. Родичі загиблих розповіли "Медузі", що відбувалося в той день на місці трагедії.
Родичі людей, що опинилися всередині палаючого торгового центру «Зимова вишня» в Кемерово, стали збиратися в спортзалі найближчої до пожежі школи вже приблизно через годину після того, як будинок зайнявся (це сталося в районі чотирьох годин дня за місцевим часом у неділю, 25 березня). До шести вечора зал був повністю заповнений людьми, які чекали від співробітників МНС хоч якоїсь інформації.
Люди сиділи на лавках у центрі залу — по двоє, по троє, хто-поодинці. Серед них були Олександр і Ольга Ліллєвялі, вкриті ковдрою в біло-блакитну клітку. У «Зимовій вишні» згоріли живцем троє дочок: двом було по 11 років; молодшій — п'ять.
Як розповідає Олександр, в неділю він привів своїх дочок в кінотеатр на четвертому поверсі торгового центру, купив їм квиток на мультфільм «Шерлок Гномс», кожній доньці — по склянці попкорну, проводив у глядацький зал і вирушив на перший поверх — чекати. Сеанс почався в 14:40, через півтори години одна з дочок подзвонила Олександру і сказала, що в залі з'явився дим і що вони з сестрами не можуть вибратися із залу, тому що двері замкнені. Ліллєвялі кинувся на допомогу; в той момент в будівлі вже було дуже багато диму.
«Я втік по сходах, хтось сунув мені в руку мокру ганчірку, я закрив нею ніс. Коли добіг до четвертого поверху, розбив вікно, щоб тяга була наверх, а потім впав. Став повзти, зрозумів, що у мене не залишилося сил, я так надихався чадним газом, що ось-ось втрачу свідомість. Донька постійно дзвонила і дзвонила мені. Я тільки кричав їй у слухавку, щоб вона намагалася вибратися із залу, але нічого не міг зробити — попереду був вже вогонь». По обличчю чоловіка течуть сльози; він весь час тисне на очі, щоб їх зупинити.
Не зумівши дістатися до дітей, Олександр втік по сходах вниз, щоб привести на підмогу співробітників МНС. На вулиці він зустрів першу бригаду рятувальників — вони збиралися гасити пожежу зверху. «Я їм сказав, що на четвертому поверсі діти замкнені в задимленому залі, їх треба виводити, вони ще живі. Еменесники погодилися, але цілих три хвилини, *****, три хвилини одягали маски! І тільки потім зайшли в будівлю, — продовжує Ліллевяли. — Я їм показав сходи, по яких найшвидше можна прибігти в кінотеатр, і вони спочатку пішли за мною, а потім якийсь мужик сказав їм, що на центральних сходах вогонь — та вони, кляті, побігли за ним.
Я їм кажу: „Дайте мені цю маску-саморятівник, я сам їх витягну“. А вони мені: „Не годиться. Все має бути за розкладом“. Мої дівчатка залишилися горіти через чортовий порядок».
Ольга Ліллевяли приїхала до «Зимової вишні» відразу після того, як чоловік повідомив їй, що діти загинули.
«Поки була пожежа , ми шість годин стояли на вулиці, взагалі ніхто до нас жодного разу не вийшов! — розповідає жінка. — Торговий центр був оточений поліцією з половини шостої. Поліцейські поводилися вкрай агресивно. Ми бігали через вулицю, то взад, то вперед, поки ця „Вишня“ горіла, нас не підпускали, нічого не пояснювали. Над будівлею валили клуби диму, наші діти горіли, а ми просто спостерігали».
«Зимова вишня» не була найпопулярнішим торгівельним центром у місті, але там, за словами місцевих жителів, були хороші боулінг, басейн, каток, кінотеатр та кафе. Тому вчителі часто приводили туди школярів. Олена Зіпунова розповідає, що її дочка, п'ятикласниця Віка прийшла в «Зимову вишню» разом з класом, щоб розважитися з нагоди початку весняних канікул. Спочатку вони ганяли кулі в боулінгу, потім каталися на ковзанах, а потім пішли в кінотеатр дивитися той же мультфільм, що діти Ліллєвяли, але в іншому залі. Їх сеанс почався буквально за 15 хвилин до початку пожежі. Всі однокласники разом з вчителькою не змогли вибратися із залу і згоріли.
«Кілька їхніх однокласників не захотіли їхати, а наші поїхали, — каже бабуся однокласниці Вікі Зіпунової, що сидить поруч. — Значить, Бог тих відсторонив від смерті, а наших дітей немає».
Неподалік від Зіпунової чоловік каже, що зібралися навколо нього жінкам: «Я чув, що жінка в ліфті з двома дітьми згоріла. Вони так кричали, кликали на допомогу, але рятувальники навіть не змогли підійти до ліфта».
В цей час в однієї з жінок дзвонить телефон. Вона бере трубку і мовчки слухає близько двох хвилин; потім кладе трубку і починає плакати. Їй тільки що повідомили, що її дитину знайшли під завалами вже мертвою. Співробітниця МНС підбігає до неї зі склянкою валер'янки і шприцом. «Так не буває», — ледь чутно каже жінка і продовжує плакати.
