Відео чат Байдена з Путіним – доказ того, що Кремлю доведеться змиритися з існуванням України, стверджує політолог Сергій Клімовський.
Відео чат Байдена з Путіним пройшов у тому форматі, на який і очікували. Байден попередив Путіна про пекельні санкції та кари небесні, якщо він надумає розширити війну з Україною. Путін у відповідь нив про не розширення НАТО на схід. Це у перекладі з кремлівської мови означає: не допомагайте Україні та не давайте їй гарантій безпеки, і дайте нам гарантії, що ви цього робити не будете.
Не дочекайтеся, будемо, відповів Байден, і зателефонував після цього прем’єр-міністрам Великобританії та Італії, канцлеру Німеччини та президенту Франції, щоб переказати розмову.
Білий дім також повідомив, що Байден застеріг Путіна від допомоги Ірану у створенні ядерної зброї та від тиражування комп’ютерних вірусів, здирників грошей. Про погоду, у сенсі глобального потепління, не говорили, попри те, що Кремль напередодні анонсував – Путін більше хоче поговорити про клімат, ніж про Україну.
У результаті прес-служби Білого дому та Кремля у релізах про відео чат не вжили фразу: бесіда пройшла у діловій та зацікавленій атмосфері або бесіда пройшла у дружній атмосфері.
Про атмосферу порозуміння теж не повідомлялося, зважаючи на повне розуміння, що Білий дім влаштував витяг Кремлю. Тому Кремль у звітах про розмову з’їхав на розповідь про те, як Байден сам порушив тему Другої світової війни, співпраці в ній США та СРСР, згадав напад на Перл-Харбол, а Путін її підтримав. Оповідь про це запустив у ЗМІ не Лавров, а Юрій Ушаков, помічник президента РФ з міжнародних питань.
У Москві як завжди, коли збираються зробити гидоту, роблять її, або бояться покарання за неї, намагаються з’їхати на Другу світову та роль у ній дідів. Оскільки це доручили “доброму дипломату” Ушакову, а не “злому” Лаврову, то Кремль цим хоче показати Білому дому, що ідея про пекельні санкції йому не подобається і дізнатися, чи не можна їх замінити на щось інше. Це називається: все зрозумів, але не усвідомив, і на якийсь час вирішив “залягти на дно”.
Україна може підтримати бесіду у цьому напрямку та відновити військову авіабазу США, яка існувала у 1944 р. у Полтаві, чим продемонструвати повагу пам’яті дідів – наших та американських.
Не варто обмежуватися лише Полтавою. Якщо по всій Росії будують копальні Рейхстагів, то нам логічніше будувати бази Великобританії та США на згадку про нашу співпрацю з ними під час Другої світової війни.
Договір про дружбу із Рейхом, як Москва, ми не підписували. Назве це комплексною програмою на честь пам’яті дідів, щоб ніколи більше тут не було війни, оскільки Москві так не подобається слово НАТО.
Якраз встигнемо до ювілейного 2024 року збудувати, якщо не затягувати. Тож чекаємо від Москви вітальних телеграм у зв’язку з відновленням авіабази США у Полтаві та відкриттям інших спільних військово-історичних об’єктів по всій Україні.
