Протягом доби, 11 лютого, на Донбасі загинули двоє українських вояків. Це означає провал “донбаського кейсу” у виконанні голови Офіса президента України Андрія Єрмака. Він наобіцяв надто багато, але через брак політичної ваги не зміг нічого реалізувати.
Через це його вже відсторонили від вирішень проблем на Донбасі і скоро приберуть з посади геть зовсім. Україна починає готуватися до тактики “жаб’ячих стрибків”, повільного просування в “сірій зоні”, а Росія діє на випередження.
Детальніше про це розповідає історик та військовий оглядач Михайло Жирохов. Своїми думками експерт поділився з журналістами “Апострофа”.
Про загострення почали говорити дуже давно – останні пару тижнів точно. Навіть з початку року обговорювали загибель кожного військовослужбовця від снайперського вогню. Зараз дуже велика кількість загиблих, порівняно з перемир’ям у минулому році.
Це пов’язано з тим, що Росія нічого не отримала. Були сподівання, що з приходом Володимира Зеленського вони отримають преференції щодо “донбаського кейсу”. Що вирішення конфлікту відбудеться на користь Росії. Але Зеленський, перебуваючи під тиском і українського суспільства, і західних партнерів, вимушений продовжувати ту ж політику, яку проводив президент Петро Порошенко.
Андрій Єрмак багато чого обіцяв президенту. А зараз він не у фаворі. Наприклад, всі санкції, які вводилися проти каналів Віктора Медведчука, були затверджені без участі Єрмака. Його зараз відсторонили від “донбаського кейсу” повністю. Бо він не зміг виправдати очікування президента.
За моєю інформацією, зараз проробляється “план Б” – план “жаб’ячих стрибків”, які були за часів Порошенка у 2017, 2018 роках. Тоді були просування наших угруповань саме в “сірій зоні”, наприклад, під Горлівкою. Росіяни це бачать і зараз працюють на випередження. Лютий-березень, незважаючи на погодні умови, є дуже сприятливими для ведення бойових дій. Бої під Дебальцево точилися саме взимку.
У Єрмака від самого початку була не дуже конструктивна позиція. Він мав намір за рахунок “донбаського кейсу” піднятися у внутрішній політиці. Він хотів використати це як інструмент у боротьбі за повноваження. Думав, буде призначати віце-прем’єрів фактично за “бабло”.
Але Єрмак не має достатньо політичної ваги, аби працювати на міжнародному рівні, а тому він не зміг нічого запропонувати росіянам. Там потрібні важковаговики. Скажімо, то й же Леонід Кравчук має політичну вагу і зв’язки з політичною елітою. Тому навіть до нього прислухаються більше, ніж до Єрмака.
Можливо, і добре, що Єрмак не зміг реалізувати свої наміри. Бо якби він пішов на “російському повідку”, то у нас була б геть інша ситуація. Він міг би донести президенту, що це “так класно” і це буде лише на користь. Мені важко оцінити рівень колабораціонізму Єрмака. Але у нього бракує зовнішньополітичного чуття.
Адже політика – це гра інтересів. Десь ми підігруємо Росії – а через півроку виявляється, що це був продуманий план. А у них логіка “простих рішень”. Якщо зараз немає простого рішення, значить проблема не має рішення взагалі.
Зараз Офісу президента треба змінювати підходи. Треба залучати публічних людей, які більше відомі на Донбасі. Є ряд людей, які можуть бути корисними для просування українських цінностей на Донбасі.
Єрмака скоро приберуть. Відсторонення від “донбаського кейсу “– це була перша ластівка. Далі все буде розвиватися. Ми бачили, як все це було з Андрієм Богданом. Єрмак – це ще одна іграшка в руках олігархів, які таким чином контролюють у нас всю владу.