Ще минулого тижня всі тільки й говорили про відставку столичного голови Віталія Кличка з посади очільника міської адміністрації та призначення на його місце фігури, керованої з президентського Офісу.

Навіть називалася дата і місце, коли відбудеться відставка – 20 серпня на традиційному п’ятничному засіданні Радбезу. Однак нічого такого не сталося. Після чого всі заговорили, що наступного разу крісло у Кличка спробують забрати восени. Але при цьому всі притомні експерти вказують, що без порушення закону і без супротиву мера зробити це не вдасться. І нічого, окрім чергового глибокого конфлікту, влада від заміни голови КМДА не отримає, пише Політичний оглядач Юрій Васильченко.

Також складні часи у вересні пророкують голові Верховної Ради Дмитру Разумкову – ще одному політику, який вже давно дозволяє собі сперечатися з Банковою. Розмови про зміну керівника парламенту ведуться не перший місяць, та досі вони були схожі на такі собі привіти, які передавала йому частина Зе-команди, наближена до голови держави. Однак Разумков продовжує гратися в самостійність, і це дратує ОП. Останню за часом його заяву, що пролунала на урочистому засіданні Верховної Ради до Дня Незалежності, дехто навіть вважає точкою неповернення. Нагадаємо, спікер у присутності президента і високих закордонних гостей зазначив, що в Україні ніколи не приживалися і не приживуться соціальні і політичні порядки самодурства авторитарного і диктаторського типу. Ці слова Зеленський міг сприйняти як особисту образу, хоча про нього конкретно і не йшлося.

Та попри прогнозоване невдоволення Офісу президента поведінкою Разумкова, існують значні сумніви в можливості зміни очільника парламенту. Адже необхідну кількість голосів за його відставку не дадуть самі “слуги”. І не тому, що спікер має там багато своїх людей, насправді, близько десятка, а з іншої причини – у монобільшості вже давно навіть президентські законопроекти рідко отримують потрібні 226 голосів.

Останній приклад – законопроект про Великий Герб, його підтримало 213 “слуг”, інші були відсутні. Влітку контрольованість фракції трохи покращилася, що дало можливість прийняти кілька важливих рішень, зокрема щодо судової реформи, а внесення питання про відставку голови Ради знову розбалансує парламент. Та й групам-сателітам за спасибі підтримувати зміну очільника ВР нема резону. Що ж до інших фракцій, то їх не може не влаштовувати тліючий конфлікт між спікером і Банковою. Чим він глибший, тим більш показовою виглядатиме слабкість президента: якщо навіть своєму, членові команди, не можуть ні закрити рота, ні відібрати у нього керівну посаду, тоді нема чого і кого боятися в принципі.

В інтерв’ю телеканалу “Інтер” Зеленський анонсував відставки міністрів, бо вони починають багато говорити, коли нічого показати. Тобто, пертурбації в урядовій команді – ще одна інтрига осені. Не секрет, що останні місяці активізувалися внутрішні ігри навколо Кабміну. І не лише окремих міністрів, а й посади прем’єра. Вже зараз вистачає публікацій, в яких ведеться до того, що в разі соціальних протестів Зеленському доведеться шукати громовідвід. Тому, мовляв, крісло під Денисом Шмигалем гарячішає. От ще одна лінія конфлікту поряд з війною за Київ і за контроль над парламентом. Чим більше таких ліній конфлікту, до того ж одночасно, тим більше сил і ресурсів вони потребують.