Вона мріяла стати балериною, вчилася на дизайнера і журналіста, однаково добре плете гачком і користується дрилем.
33-річна старший лейтенант української армії, пілот бомбардувальника Су-24М Надія Савченко, яку 18 червня 2014 року взяли в полон терористи "ЛНР", стала справжньою гордістю української нації. Відео допиту жінки, яка воювала добровольцем на сході України в складі батальйону "Айдар", вразило багатьох жителів країни: на ньому Савченко дуже мужньо і гідно тримається, не боїться говорити терористам про те, що захищати Україну – її борг.
Надія Вікторівна Савченко ародилася 11 травня 1981 року в Києві. Мати — Марія Іванівна Савченко. Має сестру Віру.
З дитинства мріяла стати льотчиком бойових літаків. Після закінчення школи здобула фах модельєра-дизайнера та протягом року навчалася на факультеті журналістики київського Університету “Україна”. Згодом вступила за контрактом до лав Збройних сил України, службу почала в залізничних військах радисткою. Потім підписала контракт на службу в 95-ій аеромобільній бригаді в Житомирі, де саме формувався перший контрактний батальйон. У 2004–2005 роках у складі українського миротворчого контингенту брала участь у місії в Іраку, де у 2004-2005 прослужила шість місяців на “чоловічій” посаді — як стрілець третьої роти 72-го окремого механізованого батальйону.
Після повернення з Іраку у 2005 році вступила до Харківського університету повітряних сил, на що отримала дозвіл особисто від міністра оборони України Анатолія Гриценка. Двічі її відраховували з університету з формулюванням “непридатна до вильотів як льотчик”, але вона двічі поновлювалася і 2009 року таки закінчила університет — вже не як льотчик-винищувач, а як штурман. Хоча штурманську справу вона вивчала по класу реактивного бомбардувальника Су-24, однак наприкінці навчання її спрямували на іншу машину — вертоліт Мі-24. Після закінчення університету проходила службу штурманом-оператором Мі-24 3-го окремого полку армійської авіації Повітряних Сил ЗСУ у місті Броди.
Має 170 годин нальоту і 45 стрибків із парашутом.
Під час війни на сході України 2014 року брала участь в антитерористичній операції як доброволець батальйону “Айдар”. При цьому залишалася діючим офіцером ЗСУ, беручи участь в АТО в межах двох відпусток. Водночас написала рапорт на звільнення зі Збройних сил України.
Брала участь у боях біля селища Металіст під Луганськом, де, йдучи за пораненими, потрапила в полон терористів 18 чи 19 червня.
Утримувалась у полоні терористами батальйону “Заря”. 19 червня в мережі набув поширення відеозапис, у якому вона, прикута наручниками до труби, гідно й сміливо відповідає під час допиту.
8 липня стало відомо, що Надія Савченко перебуває під вартою в Росії у слідчому ізоляторі міста Воронеж.
Н.Савченко перебуває в російському СІЗО від літа 2014 року. У грудні вона оголосила голодування на знак протесту проти затримання. 5 березня адвокати українки повідомили, що вона вирішила частково припинити голодування, якого дотримувалася понад 80 днів. Згодом Н.Савченко відновила голодування.
У Росії Н.Савченко звинувачують у причетності до загибелі російських журналістів на Донбасі і незаконному перетині кордону. Російська влада підозрює Савченко у причетності до загибелі на сході України двох журналістів Всеросійської держтелерадіокомпанії — Ігоря Корнелюка і Антона Волошина. За версією українських силовиків, російські журналісти надавали інформаційний супровід одній із груп терористів і загинули, потрапивши під обстріл цієї групи українськими військами. Українка всі звинувачення відкидає.
Надію три рази не брали до Харківського університету повітряних сил, але вона таки поступила.
Після закінчення школи Савченко здобула професію модельєра-дизайнера і один рік навчалася на факультеті журналістики в одному з київських вузів.
Улюблений фільм льотчиці – "Втеча з Шоушенка".
Улюблена книга – "Ілюзії" Річарда Баха.
Життєве кредо Надії: "Бачу ціль – не бачу перешкод".
Савченко відслужила 6 місяців в Іраку в складі українського миротворчого контингенту.
В Іраку Савченко хотів купити принц Ес-Сувейри за 50 тисяч доларів. Принц доглядав серйозно – привозив льотчиці на КПП троянди.
Щодо заміжжя Надія вважає: "Хтось народжений, щоб давати життя, а хтось, щоб розпоряджатися своїм життям. Я вибрала друге".
Щодо бойових польотів, про які мріяла Савченко, вона сказала: "Я точно знаю, що зможу літати на винищувачі тільки, коли буде форс-мажор. І, напевно, коли останній льотчик відмовиться летіти на завдання, мені дадуть винищувач і скажуть: зліт – потрібен, посадку – залиш собі. Я готова на такий політ … "
Про смерть Надія сказала: "Щасливий той чоловік, який помирає на своїй роботі. Коли серфінгіста накривається хвилею, коли у парашутиста не розкривається парашут. Може це і страшно, жорстоко … Але, я знаю, що є люди, які хочуть померти саме такою смертю . Напевно, я одна з таких людей ".
Сьогодні, 22 березня в російському Донецьку зачитують вирок українці Надії Савченко. Обвинувачення в суді вимагає для Надії 23 роки.