Контрнаступ Збройних Сил України на основних напрямках, у тому числі за напрямом Сватового, сповільнився, оскільки для просування у прискореному темпі потрібна велика кількість боєприпасів для артилерійських систем.

Про це в ефірі Апостроф TV розповів військовий експерт, полковник ЗСУ Владислав Селезньов.

За його словами, фактором, який впливає на просування української армії, є російські “чмобікі”, через які розташування окупантів є більш щільними. Тому ЗСУ діють за ситуацією, – зазначив він, пояснивши, що там, де можна провести наступ – проводяться відповідні дії, а де немає сенсу ризикувати особовим складом – війська зміцнюють позиції.

Окупанти повідомляють, що вони нібито просуваються до Білогорівки на Луганщині, але варто вкрай обережно сприймати все, про що говорить російське командування. “Дезінформація – це елемент російської тактики. Їм потрібно постійно показувати якийсь “результат” цілей вторгнення та “звільнення” територій так званих “ЛДНР”, – підкреслив офіцер.

“Ситуація складна, бої продовжуються, але агресор так і не досягнув своїх цілей. У тому числі на території Луганської області, де низка населених пунктів контролюють ЗСУ “, – зазначив Владислав Селезньов.

Також він зауважив, що останніми днями окупанти активізувалися у напрямку Запоріжжя, біля Вугледара. Їм потрібно забезпечити логістику залізницею на тлі проблем з “Кримським мостом” і в цьому сенсі ворог поводиться підло і хитро, не варто думати, що росіяни проявлятимуть активність заради самої активності. “У їхніх діях проглядається конкретний розрахунок – покращити залізничну логістику на “сухопутному коридорі” між ОРДЛО та окупованим Кримом”, – розповів полковник ЗСУ.

Крім того, вкрай сумнівно, що російська армія збирається з власної волі так залишити Херсон. “Занадто багато їх залишається ще на правому березі Дніпра, вони там займаються грабунком і перевозять награбоване на лівий берег. Але військову техніку та людей вони не вивозять, що означає, що вони готові триматися за позиції та вести оборону”, – резюмував Владислав Селезньов.

Як відомо, Збройні сили знаходяться на ближніх підступах до Сватового та Кремінної – двох найважливіших пунктів оборони противника на північному заході Луганської області. Основні зусилля наших військ зараз у цій зоні спрямовані на те, щоби перетнути трасу Р-66, яка з’єднує два міста.

Нею йде забезпечення окупаційного угруповання в районі Сватове та Кремінної. Українська армія зараз утримує цю дорогу під вогневим контролем. Уздовж рокади по суті проходить одна з ліній оборони противника. Щоб убезпечити свої позиції, агресор проводить лобові контратаки на цій ділянці фронту.

Якщо говорити про перспективи, то після прориву в районі Сватове – Кремінна для українських військ відкривається оперативний простір – аж до Старобільська – Новоайдара та річки Айдар. Це означає, що на цій ділянці немає російських бойових позицій та військ. Айдаром, ймовірно, і проходитиме наступна лінія оборони ворога в Луганській області. Також варто зазначити, що від Новоайдара йде пряма дорога на Щастя. Тобто здійснивши прорив на цій ділянці фронту, Збройні сили можуть рухатися як до Сєвєродонецька, так і до Луганська.

Українська армія насправді вже зайняла позиції у сєвєродонецькій агломерації, наступаючи з іншого напрямку. Йдеться про Білогорівку, яку ЗСУ звільнили у вересні. Накопичивши війська, окупанти пожвавили спроби повернути її під свій контроль. Важливість цього селища для противника полягає в тому, що з нього відкривається прямий і досить зручний шлях для наступу на Лисичанськ та всю сєверодонецьку агломерацію.

“Під Білогорівкою окупанти зараз роблять ту ж помилку, яку робили в районі Балаклії, коли намагалися проводити штурмові дії в напрямку Гусарівки. З Лисичанська вони намагаються наступати, тому що Білогорівка – це вигідний трамплін для нашого контрнаступу до сєверодонецької агломерації та перерізання Кремінної та Рубіжного” , – зазначив військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.

Поки що всі спроби атак та контратак противника не приносять жодного успіху, хіба що величезні втрати серед окупантів. І з огляду на те, як агресор облаштовує свою оборону, розподіляє війська і завдає ударів, утримання району Кремінної для нього набагато важливіше, ніж Сватового.