Радість народження дитини є  найбільшою в житті кожного подружжя. Безперечно дитина є безцінним скарбом, однак не лише в переносному значенні цього слова. Проте, подружжю, яке планує поповнення в сім’ї слід бути готовими викласти «чималу суму» коштів, як під час вагітності, так і при пологах. З моменту встановлення вагітності жінці доведеться постійно користуватися послугами медичних установ: жіночої консультації, медичних центрів, пологового будинку.

На сьогодні, практично кожна жінка потерпає від протиправних вимагань за медичні послуги. Зогляду на це, кожна майбутня мама повинна знати про свої права і те, як вона може їх захистити. Перш за все, слід знати, що приходячи в жіночу консультацію і вступаючи в пологовий будинок, вона набуває юридичного статусу «пацієнта», який, до речі, дає їй ряд правових гарантій безпеки життя і здоров'я.

Першою проблемою, яка виникає на початку вагітності жінки є становлення на облік. Дуже часто в майбутньої мами вимагають так звані «благодійні внески» за те, щоб стати на облік не за місцем реєстрації а місцем фактичного проживання. Проте, варто зауважити, що така вимога є незаконною згідно положень наступних нормативно-правових актів: 1) згідно ст. 284 ЦК України  де вказано, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій; 2) згідно ст. 6 Основ законодавства про охорону здоров’я кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу  охорони  здоров'я та ст. 38 цих же Основ, яка визначає право кожного пацієнта,  який  досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги,навільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої  послуги,  та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. Окрім того,  у статтях 57 і 58 зазначається, що материнство охороняється державою і що з цією метою організована широка мережа жіночих, медико-генетичних та інших консультацій, пологових будинків та інших лікувально-профілактичних установ.

Отже, виходячи із цих положень, вбачаємо, що закон передбачає право на вільний вибір лікаря і лікувального закладу і це право не обмежується реєстрацією. Крім того, що стосується місця проживання, то цивільне законодавство передбачає декілька місць проживання, і не всі ж вони підлягають офіційній реєстрації. Офіційно реєструється лише офіційне місце проживання, але на інші місця проживання (місце тимчасового проживання, місце сезонного проживання) людина також має право, як і право отримувати там медичну допомогу в найближчому до неї медичному закладі. На підтвердження факту проживання у певному місці можна принести або довідку із ЖЕКу чи ОСББ або ж договір оренди квартири ( якщо такий є). Для становлення до обліку в жіночій консультації не за місцем реєстрації необхідно звернутися з письмовою заявою до головного лікаря медичного закладу. У разі відмови брати на облік на підставі відсутності реєстрації, жінці повинні дати вмотивовану письмову відповідь із зазначенням документа, що є підставою для такої відмови, згідно ЗУ «Про звернення громадян».

Наступним є питання щодо законності вимоги сплатити благодійні внески взагалі. Так, як на сьогодні, в державі існує так звана дільничність, і фінансування лікувальних закладів визначено бюджетом по дільничному принципу, то жінку можуть попросити внести благодійний внесок за становлення до обліку в зв'язку з особливостями державного фінансування лікувальних установ. Проте,слід пам’ятати, що згідно до Постанови Кабінету міністрів України від 04.08.2000 № 1222 «Про затвердження порядку отримання благодійних ( добровільних) пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними організаціями, навчальними закладами, закладам охорони здоров'я, соціального захисту, культури, науки, спорту та фізичного виховання для забезпечення їх фінансування», благодійний внесок повинен бути добровільним, тобто це є абсолютне волевиявлення людини. Її не можуть змушувати ані до фіксованої його плати, ані взагалі до оплати. Якщо такий «благодійний внесок» прив’язаний в часі до моменту отримання медичної допомоги або звернення до медичного закладу, то навіть якщо вона сплатить його, то вона може в судовому порядку повернути ці кошти. І взагалі, це є прямим порушенням права на безоплатну медичну допомогу. Конституційний суд, розтлумачуючи статтю 49 Конституції України про безоплатність медичної допомоги, зокрема зазначив. що нині багато медичних установ плату за медичні послуги приховує або благодійними внесками або іншими платежами. В такому разі це визнається стягуванням плати, що карається законом. А якщо це великі суми, то може навіть бути кримінальна відповідальність. Окрім того, у нормах Конституції чітко записано, що в комунальних і державних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безкоштовно. Тобто якщо у такому закладі вимагають кошти, то у статті 184 Кримінального кодексу України передбачено за це кримінальну відповідальність. Тому слід пам’ятати те, якщо людина не має бажання робити внесок, то в неї ніхто не має права його вимагати.

Окрім того, згідно ст. 49 Конституції України, в державних і комунальних лікувальних закладах медична допомога надається безкоштовно. Вичерпний перелік платних медичних послуг, які можуть надаватися в лікувальних установах державної та комунальної форми власності, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року № 1138. Відповідно до вищезгаданого документу, зокрема, платними можуть бути лабораторні, діагностичні та консультативні послуги за зверненням громадян, які надаються без направлення лікарів. Тому всі процедури, в тому числі УЗД, в державній жіночій консультації для вагітної жінки, що стоїть на обліку, повинні бути безкоштовними. Якщо будь-яке з необхідних досліджень в даному медичному закладі не проводиться, лікар повинен дати напрямок в інший державний лікувальний заклад для проведення дослідження або направити в приватну лабораторію, про що попередити жінку. І знову ж таки, враховуючи реальну ситуацію в Україні з фінансуванням системи охорони здоров'я, можуть мати місце благодійні внески, але не варто забувати: якщо жінка категорично не хоче платити, вона має на це повне право.

І нарешті, плата за пологи. На даний час, скоріше  правило, аніж виняток є те, що за пологи обов’язково слід заплатити. Однак, та ж таки ст. 49 Конституції України вказує, що кожен має право на охорону здоров’я. Держава створює умови для рівного доступу усіх громадян до своєчасного та якісного медичного обслуговування, забезпечує створення та фінансування необхідної для цієї мережі закладів охорони здоров’я відповідно до потреб населення. Обсяг державних гарантій щодо безоплатного медичного обслуговування громадян та порядок фінансового забезпечення цих гарантій встановлюється законом.

Сьогодні механізм захисту прав пацієнки виглядає наступним чином: 1) звернення до керівника лікувальної установи (усне й письмове); 2) звернення до органу управління охорони здоров'я; 3) звернення до ліцензійно-акредитаційної комісії; 4) скарга в органи прокуратури; 5) звернення до суду.

Слід зазначити, що дуже часто майбутні мами чи породілі самі не виявляють бажання  заявляти про порушення їх прав. Мабуть це спричинено недовірою до правової ситеми. Звичайно, «переламувати»  цей механізм вимагання грошей за надання медичних послуг слід починаючи «зверху», тобто із прийняття відповідних нормативно-правових актів на рівні держави, які б передбачали дієвий механізм надання медичних послуг, в тому числі й достойне матеріальне забезпечення лікарів. Окрім цього, бажання щось змінити в існуючій системі повинно виходити від кожного громадянина зокрема, оскільки існує вже ніби таке усталене правило – тільки тоді отримаєш кваліфіковану медичну допомогу коли заплатиш.

Автор: Зоряна Дільна