В якості прем'єра-технократа в команду Тимошенко розглядається народний депутат, лідер партії "Основа" Сергій Тарута, вважає політолог Петро Олещук.
Про це він пише у своєму блозі.
Політолог звертає увагу громадськості на крайню важливість питання про персону майбутнього прем'єр-міністра України після виборів президента країни в березні 2019 року.
І оцінює шанси кандидатів на пост прем'єра в парламентсько-президентській республіці, припускаючи, що в президентських перегонах переможе нинішній лідер численних рейтингів Юлія Тимошенко.
Популярне: Жорсткі перевірки та контроль: Влада підготувала нові сюрпризи пенсіонерам
Важливість питання обумовлена тим, що від особистості прем'єра, як стверджує експерт, буде залежати, чи зможе Юлія Тимошенко не тільки отримати, але й утримати владу в країні.
Конкретних варіантів вирішення прем'єрського питання для гіпотетичного президента Ю політолог Олещук вбачає три – керований прем'єр, прем'єр-технократ або прем'єр – політичний партнер.
Але зараз, на думку політолога, "всерйоз обговорюється питання майбутнього прем'єра-технократа для Тимошенко".
І уточнює, що "згідно з наявною в навколополітичних колах інформацією, переговори на цю тему з оточенням Тимошенко проводить нардеп Сергій Тарута, який сам, очевидно, не проти зайняти нішу технократа-прем'єра".
Політолог вважає, що для такого розвитку подій є реальні підстави.
"Тарута дійсно – чистий технократ, який не може бути конкурентом Тимошенко в публічній політиці. Він представник Сходу, і тому може забезпечувати легітимність Тимошенко в очах громадян там, а також – місцевих еліт. Він може бути каналом комунікації з промисловцями Сходу. І нарешті, на відміну від більшості українських політиків, він має управлінський досвід, що може бути корисним для нового президента", – пише Петро Олещук.
В цілому ж, на думку політолога, кандидат на прем'єрську посаду в тандемі "президент Тимошенко – прем'єр ікс" повинен відповідати чотирьом критеріям:
1) не розглядатися Тимошенко як конкурент;
2) доповнювати в чомусь Тимошенко;
3) бути корисним з точки зору зміцнення влади;
4) бажано, щоб він мав якусь специфічну регіональну підтримку (Схід, Захід).