«Командування військ противника в районі Вугледар – Новомихайлівка, як йому здається, придумало черговий “геніальний план”…» – зазначив експерт інформаційного оспротиву Костянтин Машовець на своїй сторінці у Facebook.

2 доби тому, війська противника розпочали інтенсивні атаки на Павлівку (південніше Вугледару), намагаючись прорватися до міста з півдня, а також одночасно з рубежу Славне – Солодке атакували передові позиції ЗСУ південіше самої Новоміхайловки…

Противник діє силами приблизно до 4-5 БТГр, зведених та розподілених по напрямкам у 2-і тактичні групи – Вугледарську та Новомихайлівську. Складаються вони з сил та засобів 29-ї ЗВА (1 БТгр зі складу 36-ї мсбр), 68-го АК (до 1-ї “зведеної” БТГр зі складу 18-ї пад та 39-ї мсбр) та декількох підрозділв рівня рота – батальйон зі складу 1-го АК нм днр (3-ї та 5-ї мсбр, 11-й мсп, 2-х “стрілецьких батальйонів МР”, частково абр “Кальмиус” + якійсь спец-підрозділ “мвс днр”). Все це “бомбаське стадо” також зведено у тактичні групи по напрямкам.

Очевидно, що противник прагне шляхом двох ударів, які зходяться приблизно східніше Водяне, ліквідувати Вугледарсько – Мар’їнський виступ ЗСУ, який об’єктивно є достатньо зручним “стартовим” районом для наступу українських військ, або на Волноваху, або на Докучаєвськ…

Судячи з того трЕшу, що вони пишуть у своїх зведеннях та звітах, їм здається, що для українського командування уся ця “красівА задуманая та організованая операція” була нібито несподіванною і геть не очікуваною…

Не хотілось би нікого розчаровувати, однак, зверну увагу всіх цих авторів “воєнной беллетристики” а-ля “мы усЕх пАбедим”, на один нюанс, який став вже очевидним… А саме – вже закінчився 3-й день цього “несподіванного” наступу російських військ, але вони спромоглися лише просунувшись на 1км зачепитися за південно-східну частини села Павлівка… На решті ділянок, цього “разящего” удару… ситуація взагалі, по суті не змінилася… Спроби “прорватися” – закінчилися безрезультатно…

Що цікаво, при цьому російські командири особливо не акцентують увагу свого начальство на тому, що… заважає їм перенести основні бойові дії з н.п. Павлівка на більш відкриту місцевість (правіше, або лівіше неї), а також на тому, що українським військам доводиться діяти у точно таких же погодно-кліматичних умовах, як й російським…

Тобто, повторюється історія із “обороною по Осколу” і “виходом на рубіж річки Жеребець”… а ще наглядніше – “контр-наступ у Печеніжского водосховища”. Тобто – низька нібито узгоджених по місцю та часу атак, із цілком визначеною метою, проте, яка поступово перетворюється у серію безсистемних самогубчих атак, що з часом втрачають – як свою потужність, так й загалом – загальний сенс, включаючи тактичний…

Відбувається це все тому, що російське командування продовжує демонструвати формалізм та шаблонні підходи у справі планування та організації бойових дій підлеглих йому військ…

У даному випадку, воно явно спланувало та організувало цей наступ без врахування цілого ряду об’єктивних чинників та факторів, які очевидно суттєво впливают на хід та результати цієї їх “геніальної тактичної задумки”… Тобто підійшло до цього питання виключно формально, керуючись переважно настановами та інструкціями по штабному плануванню. Звісно, детально “розшифровувати” я їх не буду… але на деякі вкажу…

– фактор №1 – час, конкретні особливості данної місцевості, погода і т.д…

– фактор №2 – противник (тобто, угрупуваннчя ЗСУ, що діє на цьому напрямку), оцінка та висновки, які були покладані в основу “плану”, явно не відповідають дійсності…

– фактор №3 – оцінка власних спроможностей… тут без коментарів

– фактор №4 – вибір конкретного місця, ділянок та напрямків застосування власних сил… причому, як головних, так й допоміжних… тут явні і очевидні помилки… як змістовного, так й кількісного порядку

Таким чином, стає зрозуміло, що у всіх 4-х факторах, при плануванні та реалізації конкретного задуму, відповідним командуванням противника, були допущенні суттєві помилки, або вони взагалі – ним були не враховані…