Військові злочини російської армії вже зрозумілі всім, злочини проти людяності теж. Тому геноцид, який здійснюється путінським режимом, вже буде доведено. Пише колишній міністр закордонних справ – Павло Клімкін.
Тому буде підвищення ставок з нашого боку та з боку Заходу. Спочатку це втілюватиметься у збільшенні постачання сучасного озброєння, зокрема, систем ППО. Я сподіваюся, що Захід, зрештою, палицю візьме — забере цілком або частину заморожених зараз російських активів. А для цього їх треба спочатку криміналізувати.
Друге, що треба зробити, — прискорити та зробити «бетонним» обмеження ціни на російську нафту та газ. Це першочергове завдання, яке почне виконуватись, на жаль, лише у грудні. Але чим швидше почнеться, тим краще.
Я на місці всієї російської правлячої кліки, вписаної в середньовічну систему, де є цар, ті, хто служать, ті, хто торгує, як купці, і є холопи, повинен пам’ятати: відповідатимуть усі, хто робив. Отримував ти накази, не отримував – повністю відплата бумерангом пройдеться по всіх. А Україні дуже важливо зробити міжнародний трибунал, який включав би всіх. Щоб потім африканські чи азіатські країни не говорили, що це — не їхня справа. Нам треба прийти до них і сказати: якщо ви зараз нас не підтримаєте, завтра хтось «грохне» вас, хтось вас вбиватиме, гвалтуватиме. Це ваша подальша доля.
Думаю, якщо ми почнемо це робити зараз, то є гідний шанс на успіх.
У Німеччині, у Мюнстері, 2-3 листопада відбудеться зустріч міністрів закордонних справ Великої Сімки. Якби за результатами цієї зустрічі Путіну так товсто натякнули про те, що РФ визнають країною — спонсором тероризму, або навіть приготували сюрприз, — це було б круто. Скажу, що там промовляють певні сюрпризи. Але для цього вони й сюрпризи. Нехай Семерка це й оголосить.
Ставки для Путіна зростають. Російська верхівка, хоч би якою злочинною була, але вона розуміє: обсяг злочинів постійно зростає. І за злочини доведеться відповідати. Вже й так способу життя, що вони вели, немає. Вони там їздили до Європи, діти та сім’ї були там, як і гроші. А тепер ще й доведеться відповідати. Хтось, напевно, піде до кінця, оскільки виродків там достатньо, а хтось все ж таки замислиться.
Я сьогодні відчуваю, що Захід є дуже послідовним у підтримці України. На всі уродські путінські трюки вже не поведеться. За останні місяці Захід теж пройшов велику еволюцію, не таку, як нам хотілося б, звичайно, і надто довгу, проте еволюцію, що вже пройшла точку неповернення: все, до побачення. Тобто жодних більше загравань із путінським режимом не буде.
Нині Іран стає частиною російської агресії. Реально іранський режим теж має подумати про форми відповідальності, про виплату частини репарацій Україні та ще багато про що. Йдеться не просто про розірвання дипломатичних відносин. Звичайно, це символічний крок, але це лише на поверхні. А далі буде. Ось це «далі» може бути набагато серйознішим, ніж комусь зараз у Тегерані здається під тиском Москви.
Іран вів переговори про так звану ядерну угоду, щоб їм зняли частину санкцій, а вони нібито візьмуть на себе зобов’язання припинити збагачення урану. Я завжди дуже скептично ставився до цієї угоди. Зрештою, тут треба зробити коаліцію, яка щось потужніше за Іран скаже. Бо питання довіри Іран назавжди зруйнував. Жодних угод не буде. А ось що далі — це оцінювати в Тегерані. Я б на їхньому місці подумав би 199 разів. Оскільки світ взагалі буде іншим, а ось Близький Схід буде точно іншим. Ми бачимо, що сьогодні відбувається в Ірані, що людей там уже дістало, вони хочуть іншої, справедливішої реальності. Іран загрожує багатьом країнам довкола себе. Що далі йде Іран, то більше він рухається до того, що буде коаліція проти іранського режиму. І якщо з ним намагалися багато років домовлятись, у якийсь момент вони можуть припинити домовлятися.
Ось із Путіним перестали домовлятися, і він почав дуже нервувати. А після стадії нервування іноді може починатися істерика.
Коаліція проти Ірану – це не лише Ізраїль. Хіба стосунки з арабськими країнами в Ірану добрі? Я вважаю, що ворожі. Проти Ірану може бути дуже потужна коаліція різних країн із різними інтересами. Ми знаємо, що всі ці ракети і дрони поставлялися і до Ємену на війну проти Саудівської Аравії.
Геополітика — це реальність, яка іноді може стати дуже жорсткою.
Дуже важливо, щоб арабські країни зрозуміли, що вони не є частиною цієї гри Путіна.
