9 січня відомому українському журналісту Олесю Терещенку виповнилося лише 43 роки, а 12 березня телеведучого не стало. У нього була незгасна жага до життя, він не здавався до останнього, однак хвороба виявилася сильнішою, передає Корупція.Інфо


Порядність і надійність. Ці два слова, як запевняють друзі і колеги, найкраще йому пасували. А ще працелюбність. Свої перші програми Олесь Терещенко записав школярем на батьківський магнітофон. Батько, кореспондент "Українського телебачення" у Донецьку, часто брав сина на зйомки. Тож Олесь точно знав, яку професію обрати. Після уроків він вчив українську мову з репетитором, ходив у школу журналістики. 1991 року юнак поїхав до Києва і опинився серед перших студентів незалежної України.


"Я ж його однокурсник, тому я його знаю всі п’ять років в інституті. Він був відмінником, як в інституті, так і в роботі. Завжди відповідально до всього ставився, за що брався", – розповів журналіст Олександр Шилко.

Терещенко працював на 1+1 журналістом-міжнародником наприкінці 90-х: із хорошою англійською він об'їздив багато країн. Журналіст був серед тих небагатьох, які створювали ТСН — він став  першим ведучим нового вечірнього випуску.

Поза кадром Терещенко встигав керувати міжнародним відділом новин та редакцією щотижневого підсумкового випуску. Заради хвилини ефіру він міг перечитати десятки статей. Він став заслуженим журналістом, людиною року. Разом з командою отримав нагороду "Телетріумф".

"Таким я його запам'ятаю. На робочому місці в ТСН. Ми працювали в парі з Олесем Терещенко кілька років: він вів нічний випуск новин, а я був випусковим. Найважчі для української тележурналістики – роки всевладдя темників. Впертий, принциповий, вимогливий до себе та інших, дуже товариський. Українець з Донецька", – розповів екс-колега Олеся Вахтанг Кіпіані.

Популярне: Бійка між учителями та учнем: Один з викладачів – у лікарні

Згодом професійна кар’єра повела Олеся на інший канал. Він і там високо тримав планку та завжди закінчував прямі ефіри своїм фірмовим, добре знайомим побажанням: "Побачимося завтра. Все буде добре!"



Таким для глядачів він залишався навіть тоді, коли в житті почалася чорна смуга. Один за одним померли його бабуся, мама і батько. А сам Олесь дізнався про страшну хворобу – рак. Крім рідних ніхто не знав, що Олесь понад  4 роки боровся із недугом. Інколи він його перемагав і повертався до роботи, проводив час з сім’єю, однак  хвороба брала своє і заганяла Олеся на лікарняне ліжко. По допомогу глядачів і друзів  він звернувся лише минулого літа, коли стало зовсім важко.


"Сам онкологічний діагноз я сприйняв не як вирок для себе, а як важке випробування. Це є виклик, непростий виклик, але я приймаю його. Я планую боротися зі своєю хворобою. З Божою допомогою, з вашою допомогою до завершення лікування", – Олесь зважився розповісти про свій стан за день до того, як лягти на хіміотерапію.

Родина Олеся тоді вже витратила на лікування понад 200 тисяч гривень. Це була крапля в морі, коштів на подальше лікування бракувало. Завдяки підтримці небайдужих Олесь зумів потрапити на лікування до Ізраїлю. Поки телеведучий проходив обстеження, його колеги нікого не пускали за його стіл. Вірили, що невдовзі повернеться.

Виснажливе лікування забирало у Терещенка чимало сил. Однак він планував повернутися до ефіру після Нового року. Дякував за підтримку усім, перш за все коханій дружині Інні та двом синам. Заради них він боровся найбільше.

"Мені здається, такого рівня журналістом він був тому, що журналістика ніколи не була для нього на першому місці, на першому місці для нього завжди була родина. Він не робив того, за що було б соромно його дітям. А то найвищий ґатунок у професії", – вважає телеведуча Людмила Добровольська.

У грудні Олесь повернувся з чергового обстеження в Ізраїлі. Попереду були ще чотири курси хіміотерапії. Свій день народження він зустрів у колі друзів. Худий, неголений, але щасливий. Поруч були ті, кого він понад усе не хотів втратити.
Та підступна хвороба підготувала рецидив. Олесь знову опинився на лікарняному ліжку.

Для друзів смерть Олеся стала шоком. Ніхто не вірив, що хвороба його здолає. Завжди спокійна перед телекамерою Алла Мазур ледь стримувала сльози. З Олесем вони працювали разом понад 10 років.

"Це дуже болюча для мене втарта особисто і я вважаю, що для всієї української журналістики. Олесь справді був взірцем, одним з найкращих журналістів-аналітиків, з яким мені доводилося працювати. Він був якийсь не по роках мудрий", – зазначила вона.

Майстром своєї справи. Люблячим чоловіком і батьком. Людиною, яка не здавалася до останнього. Таким його знали друзі. Таким він житиме в пам’яті.